про відмову у видачі судового наказу
28 лютого 2024 рокуСправа №451/141/24
Провадження № 2-н/451/10/24
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
31 січня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ», ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за спожитий природний газ в сумі -1952 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 94 (дев'яносто чотири) копійки, а також судовий збір в сумі - 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Дослідивши матеріали справи №451/141/24, суддя вважає, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступних міркувань.
01.02.2024 судом було здійснено запит про реєстрацію місця проживання боржника у Єдиному державному демографічному реєстрі, з якого видно, що по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація наявна та її адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Також, судом, на виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, до відповідного органу реєстрації місця проживання фізичних осіб, було направлено запит про зареєстроване місце проживання боржника до Відділу адресно-довідкового підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівської області - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області №451/141/24 боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстрована, а зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_1 , яка є відмінною від адреси, за якою пред'явлена вимога про стягнення заборгованості та надано розрахунок заборгованості.
З метою дотримання норм процесуального закону, забезпечення своєчасного та справедливого розгляду справи №451/141/24 судом зроблено запит до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із відповіді Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області від 27.02.2024 видно, що на території Лопатинської територіальної громади місце реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстроване.
Як видно із матеріалів заяви, заявником заявлено вимогу про стягнення із боржника заборгованості по оплаті житлово - комунальних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про те, що ОСОБА_1 фактично проживає у вказаній квартирі чи є її власником у матеріалах долучених до заяви відсутні.
Натомість заявлено вимогу про стягнення заборгованості із оплати житлово-комунальних послуг, яка утворилась саме за адресою: АДРЕСА_2 , в якій боржник ОСОБА_1 не зареєстрована. Крім того, відсутні відомості, що боржник є власником даної квартири.
За приписами п. 4, 5 ч. 2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Так, у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Як визначено у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частини 1 та 3статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Тягар утримання майна відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України покладається на власника. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, наведені обставини не свідчать про наявність у заявника безспірної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, яка утворилась саме за адресою: АДРЕСА_2 . У наказному провадженні суд позбавлений можливості встановити безспірність грошової вимоги заявника, достатні дані, які б давали підстави для винесення судового наказу, відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Крім того, згідно із п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою, ніж та, що вказана у заяві про видачу судового наказу, заявником не обґрунтовано з посиланням на належні докази, що особі належить на праві власності нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , за якою нараховується заборгованість за житлово-комунальні послуги, та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт.
Отже, в даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу та наданих до неї копії документів не вбачається доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , чи факт проживання у ньому боржника; жодних доказів фактичного проживання особи за даною адресою матеріали справи також не містять, так як і не містять даних щодо обов'язку здійснення саме ОСОБА_1 періодичних оплат за послуги за спожитий природний газ, що надаються заявником за вказаною в заяві адресою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому з цих підстав сплачений судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу не підлягає поверненню заявнику.
Згідно із ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, в порядку, встановленому розділом ІІ ЦПК України, після усунення її недоліків.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, у видачі судового наказу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 165, ч. 1 ст. 166, п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, суд,
у видачі судового наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовити.
Роз'яснити стягувачу, що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом другим ЦПК України, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення її копії.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяСеменишин О. З.