Справа №461/349/24
Провадження №2/463/879/24
про передачу справи на розгляд іншого суду
27 лютого 2024 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Головатий Р.Я., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання незаконним нарахування плати за послуги з водопостачання та скасування такої заборгованості,-
встановив:
09 січня 2024 року до Галицького районного суду м.Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання незаконним нарахування плати за послуги з водопостачання та скасування такої заборгованості.
Ухвалою судді Галицького районного суду м.Львова від 10.01.2024 постановлено матеріали цивільної справи за вказаним позовом передати на розгляд Личаківському районному суду м.Львова за підсудністю та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Головатому Р.Я.
При цьому, як вбачається зі змісту ухвали суддя прийшов до переконання, що справа підсудна Личаківському районному суду м.Львова, оскільки частиною 2 статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч.4 ст.28 ЦПК України позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Однак, як вбачається із позовної заяви місце проживання позивача АДРЕСА_1 , що територіально належить до Шевченківського району м.Львова. Крім цього, позивачем вказано відповідача: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», яке знаходиться за адресою: 79017, м.Львів, вул. Зелена, 64, що територіально належить до Личаківського району м.Львова.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
З урахуванням наведеного виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Як вбачається із висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, який відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №/911/2390/18).
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справа № 638/1988/17).
Як вбачається зі змісту позовної заяви позовні вимоги стосуються послуг з водопостачання до кватири АДРЕСА_2 , тобто прав та обов'язків, пов'язаних із нерухомим майном, який знаходиться на території Шевченківського, а не Личаківського району м.Львова, а тому справа належить до територіальної юрисдикції саме Шевченківського, а не Личаківського районного суду м.Львова.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позов ОСОБА_1 виник із приводу нерухомого майна, що знаходиться у Шевченківському, а не Личаківському районі м.Львова, приходжу до висновку, що справу помилково передано на розгляд Личаківського районного суду м.Львова, тому враховуючи те, що згідно з ч.1 ст.378 ЦПК України прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тим більше виключної, є підставою для його скасування, справу слід передати на розгляд Шевченківського районного суду м.Львова.
Керуючись ст.27, 28, 31, 187, 260, 261, 354 ЦПК України, -
постановив:
матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання незаконним нарахування плати за послуги з водопостачання та скасування такої заборгованості передати на розгляд Шевченківського районного суду м.Львова.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана суддею 27.02.2024.
Суддя: Р.Я. Головатий