Справа № 643/19113/21 Номер провадження 22-ц/814/961/24Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
14 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2023 року у складі судді Блажко І. О.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2020 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 06.10.2016 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 14.09.2020 у сумі 32 673,49 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту - 28074,03 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 4 599,46 грн, просив про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 06 жовтня 2016 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на офіційному сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
За умовами цього договору відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку із встановленим кредитним лімітом.
Проте, своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість.
28 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення суми збитків у розмірі 11 736,34 грн, стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та стягнення компенсації шкоди, завданої особистій та діловій репутації у розмірі 10 000 грн (а. с. 110-117, т. 1).
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи, підсудні Московському районному суду м. Харкова, передані для розгляду Октябрському районному суду м. Полтави.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду (а. с. 227-228, т. 1).
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заповнення анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг саме 06.10.2016 надає можливість клієнту банку будь-коли користуватися банківськими послугами, для їх отримання та користування повторне заповнення анкети (укладення додаткового договору) не потребується.
Вказує, що відповідач пройшла ідентифікацію та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а після встановлення кредитного ліміту почала користуватися кредитними коштами за допомогою картки, отримувала кошти через банкомати, розраховувалася в торгівельній мережі, частково сплачувала борг, що підтверджує факт укладення сторонами кредитного договору та визнання нею його умов.
Зазначає, що сума заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком банку та випискою про рух коштів по картці відповідача, які є належними та допустимими доказами у справі.
Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості у взаємозв'язку із випискою з особового рахунку позичальника, не спростував усіх встановлених обставин, зокрема щодо фактичного отримання та використання відповідачем кредитних коштів.
Вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 1054 ЦК України безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі, а відсутність боргу за поточним тілом кредиту не означає відсутність боргу перед Банком.
Також вказує, що сторони в Тарифах погодили порядок нарахування відсотків, підстави вважати укладений кредитний договір безпроцентним відсутні, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 06 жовтня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювального кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач підтвердила, що вона погоджується з тим, що вказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які вона погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua та зобов'язалася виконувати та регулярно знайомитися з їх змінами на вказаному сайті ПриватБанку.
До анкети-заяви банком додано Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та роздруківку Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка не містить даних щодо дати їх затвердження.
Згідно довідки Банку відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору 06.10.2016 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/18, а 23.08.2018 карту № НОМЕР_2 з терміном дії до 06/22.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки кредитний ліміт станом на 11.04.2018 становив 29 000 грн.
З виписки по картковому рахунку відповідача за договором № б/н за період 06.10.2016 - 07.09.2020 вбачається, що вона користувалася кредитною карткою, знімаючи готівкові кошти, здійснюючи покупки в магазинах, аптеках тощо, здійснювала покупки в Інтернет магазинах, перекази на інші картки, та вносила кошти у часткове погашення кредиту, внаслідок чого заборгованість відповідача за кредитним договором після останньої операції 06.03.2020 склала 28 992,66 грн.
За розрахунком заборгованості станом на 14.09.2020, який додано до позовної заяви Банку, загальна заборгованість за кредитним договором відповідача у сумі 32 673,49 грн складається із заборгованості за тілом кредиту, у тому числі, за простроченим тілом кредиту - 28 074,03 грн та за простроченими відсотками - 4 599,46 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем Витяг з Тарифів, Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем та не визнаються нею, а АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» та Умови мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та, відповідно, чи брала вона на себе зобов'язання зі сплати саме тих процентів, які вказані у Витягу з Тарифів.
Також суд дійшов висновку, що надана Банком довідка без номеру і дати не є достатнім доказом на підтвердження отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та перевипуск картки.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду повністю погодитись не може з огляду на наступне.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1048, частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови та правила надання банківських послуг є складовою спірного кредитного договору сторін і що саме ці Умови відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов'язання зі сплати процентів за кредитом.
Аналізуючи документи, на які посилається в апеляційній скарзі представник позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що такі не є доказами погодження сторонами у належній письмовій формі розміру та типу процентної ставки за кредитом. У підписаній відповідачем анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, також не вказані конкретні Умови та правила, до яких приєдналася відповідач, та на які умови кредитування за тарифом обслуговування кредитних карт вона погодилась.
Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують погодження сторонами таких істотних умов договору, як розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
До того ж, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов, що додані до позовної заяви, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими та простроченими процентами за користування кредитом в сумі 4 599,46 грн і рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів за договором є законним та обґрунтованим і доводами апеляційної скарги представника позивача не спростовується.
Разом з тим, у спірних правовідносинах кредитор має право на захист своїх прав шляхом вимагання сплати заборгованості за кредитом та дострокового повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів (стаття 1054, частина друга статті 1050 ЦК України), що залишено поза увагою місцевим судом.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, такі кошти в сумі 28 074,03 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача суми фактично отриманого та не повернутого позивачу кредиту (тілу кредиту), як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, зокрема, понесених позивачем витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви - 2 102 грн та апеляційної скарги - 3 153 грн, а всього 5 255 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 жовтня 2016 року в розмірі 28 074,03 грн.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4 519,30 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна