Справа № 646/2741/21 Номер провадження 11-кп/814/181/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
26 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021226170000015 за апеляційною скаргою першого заступника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 липня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працевлаштованого, не має зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого, останній раз:
17.03.2021 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.125, ст.128, ч.1 ст.70 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки,
26.09.2023 ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави скасовано звільнення від відбування покарання та направлено в установу для відбування покарання, призначеного вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 у виді 2 років обмеження волі,
засуджено за ч.1 ст.296 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021, остаточно призначено ОСОБА_7 , покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 , звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 07.03.2021 приблизно о 10:30 годині, знаходячись у громадському місці - кафе «ФОП ОСОБА_9 » за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно почав виражатись грубою, нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_10 , яка сиділа за столиком. Та не реагуючи на зауваження оточуючих ОСОБА_7 продовжував порушувати громадський порядок, а після зауваження ОСОБА_11 , яка проходила стажування у вказаному кафе підійшов до барної стійки, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, почав з особливою зухвалістю гучно висловлюватися нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_11 .. Після чого ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, показуючи своє зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих правил та норм поведінки і моралі та не зважаючи на прохання оточуючих припинити такі дії, взяв з барної стійки блюдце та кинув його в бік потерпілої, після чого взяв своєю правою рукою скляний стакан з барної стійки, кинув ним у потерпілу ОСОБА_11 ..
В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілій спричинені легкі тілесні ушкодження у виді забитої рани на голові (на межі лобної та тім'яної ділянки).
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: необгрунтоване застосування ст. 75 КК України, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати, увалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 296 КК України у виді 2 років обмеження волі. Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 125, ст. 128, ч.1 ст. 70 КК України на 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки виконувати окремо.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_7 вчинив хуліганство, тобто посягання на суспільні відносини. При цьому не працює, кримінальне правопорушення вчинив в період розгляду іншого кримінального провадження в суді, в якому був засуджений.
Стверджує, що суд належним чином не мотивував можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а саме по собі щире каяття не є підставою для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, за який його засуджено, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є правильним, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах.
Оскільки обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин висунутого обвинувачення, у зв'язку з чим суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Призначене обвинуваченому покарання за ч.1 ст. 296 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України; особу обвинуваченого, який раніше судимий, наявність обставини, яка пом'якшує покарання: щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Отже, судом першої інстанції враховані всі обставини, встановлені під час судового провадження.
Будь-яких обгрунтованих доводів для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, як просить прокурор, в апеляційній скарзі не зазначено та колегією суддів не встановлено.
Доводи прокурора, що вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021, яким ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.125, ст.128, ч.1 ст.70 КК України на 2 роки обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки, необхідно виконувати самостійно, є безпідставним, так як під час апеляційного розгляду було встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26.09.2023 скасовано звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання та направлено в установу для відбування покарання, призначеного вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 у виді 2 років обмеження волі.
Оскільки кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні було вчинено 07.03.2021 до постановлення попереднього вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 остаточного покарання за підставі ч.4 ст. 70 КК України.
Разом з цим доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, є слушними.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обираючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи від його відбування, суд не в повній мірі взяв до уваги вимоги ст. 75 КК України і не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки кримінальне правопорушення у даному провадження вчинив під час розгляду іншого кримінального провадження в суді щодо нього за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ст.128 КК України.
Таким чином, місцевий суд, призначаючи покарання зі звільненням від відбування покарання, залишив поза увагою ті обставини, що ОСОБА_7 , будучи засуджений за злочини проти життя та здоров'я іншої особи, знову вчинив злочин зі спричиненням потерпілій тілесних ушкоджень, кримінальне правопорушення вчинив в громадському місці, що вказує на його суспільну небезпечність, що в цілому свідчить про його схильність до вчинення злочинів і небажання стати на шлях виправлення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає як конкретним обставинам справи та особі обвинуваченого, так і вимогам ст.75 КК України, а тому, відповідно до ст.65 цього Кодексу, ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі.
Саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням викладеного вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на вказане апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням - скасувати.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст. 296 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції, у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.03.2021 з урахуванням ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 26.09.2023, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 років обмеження волі.
Строк покарання рахувати з моменту прибуття в установу виконання покарань.
В іншій частині вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 липня 2021 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4