печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57801/23-п
16 лютого 2024 року суддя Печерського районного суду міста Києва Смик С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 266470 від 25.11.2023, ОСОБА_1 ставиться у провину порушення термінового заборонного припису серії АА № 117299 від 23.11.2023 р., а саме заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суддя доходить такого висновку.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись при цьому законом та правосвідомістю.
Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці як докази, що містяться у матеріалах справи, так і докази, які додатково надаються під час її розгляду. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, серед іншого, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність як за вчинення домашнього насильства, так і за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Відповідно до п. 16 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Таким чином, матеріалами справи має бути доведено, що особа, відносно якої застосовано терміновий заборонний припис, порушила умови його виконання.
Разом з тим, до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у порушенні термінового заборонного припису, у протоколі не зазначено у чому полягало таке порушення, з урахуванням спільного проживання ОСОБА_1 та його дружини - ОСОБА_2 в одній квартирі, які є особами, що пов'язані спільним побутом.
За наслідками дослідження наявних у справі документів, суддею не встановлено факту порушення ОСОБА_1 термінового заборонного припису.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, викладене, суддя приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , що, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.9, ч.1 ст. 173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251-252, 173-2, 280, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Смик С.І.