печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57416/23-ц
22 лютого 2024 року м. Київ Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Остапчук Т.В
при секретарі судового засідання Гаманюк О.С.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Литвиненко С.С
розглянувши за правилами загалнього позовного провадження у відкритому підготовчому засіданні в м. Києві питання про залишення без руху позовної заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКІНА" про скасування записів про державну реєстрацію прав власності, та визнання недійсним правочинів і документів,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить: визнання недійсним повідомлення про початок виконання будівельних робіт КВ051201016911, подане ТОВ «МАКІНА» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); визнання недійсною декларацію про готовність об'єкта до експлуатації серії КВ №101204448498 виданого 07.12.2020 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); визнання недійсним технічний паспорт №00717 виготовлений станом на 24.10.2020 ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП» на новостворене приміщення №209 загальною площею 734,2 м. кв розташоване у наземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 ; Визнання недійсним робочий проект «Реконструкція з переплануванням нежитлового приміщення за адресою вул..Іоанна Павла ІІ 0008-220819-АРІ за 2019 рік виготовлений ПП «ЖИВЧИК Б.М.»; скасування запису про право власності №39307187 за ТОВ «СТАНЛІ», щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером №2227915480000 на групу нежитлових приміщень, загальна площа 734 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_1 , (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №55272020 від 21.11.2020); визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №209 загальна площа 734 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ТОВ «СТАНЛІ», посвідчений 02.02.2021 приватним нотаріусом Халявкою Н.М., за реєстровим №200; скасування запису про право власності №40373258 за ОСОБА_3 , щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2227915480000 на групу нежитлових приміщень, загальна площа 734 кв.м. розташовані за адресою АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56425300 від 02.02.2021; визнання недійсною Заяву-згоду на поділ приміщень, справжність підпису по якій засвідчено 26.02.2021 приватним нотаріусом Халявкою Н.М., за реєстровим №518; визнання недійсним висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 26.02.2021№037/21, виданий ТОВ «ПРОЕКТТЕХСЕРВІСГРУП»;визнання недійсним технічний паспорт на новостворене (виділене) приміщення №209 загальною площею 509,8 кв.м. розташоване у наземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 ; Визнання недійсним технічний паспорт на новостворене (виділене) приміщення №209а загальною площею 220,7 кв.м. розташоване у наземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 ; Визнання недійсним поділ об'єкта з реєстраційним номером №2227915480000, внаслідок чого створено об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №2301264980000 - нежитлове приміщення, загальна площа 509,8 кв. м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 , та об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2301270480000 - нежитлове приміщення, загальна площа 220,7 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 ;скасування запис про право власності №40763702 за ОСОБА_3 , щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2301264980000 - нежитлове приміщення, загальна площа 509,8 кв. м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Об'єкт нерухомого майна створено в результаті поділу об'єкта з реєстраційним номером 2227915480000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56846085 від 27.02.2021);скасування розділ Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальна площа 509,8 кв. м., розташоване за адресою АДРЕСА_2 . відкритий на підставі рішення про державну рестарцію прав та їх обтяжень №56846085 від 27.02.2021; скасування запис про право власності №40763805 за ОСОБА_3 , щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2301270480000 - нежитлове приміщення, загальна площа 220,7 кв.м. розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Об'єкт нерухомого майна створено в результаті поділу об'єкта з реєстраційним номером 2227915480000 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56846359 від 27.02.2021); скасування розділ Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, загальна площа 220,7 кв. м.,розташоване за адресою АДРЕСА_1 відкритий на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56846359 від 27.02.2021; зобов'язання ТОВ «МАКІНА» та ОСОБА_3 вчинити певну дію за адресою АДРЕСА_1 , знести встановлену при реконструкції стіну, яка відділяє нежитлові приміщення №209 та №209а (колишнє нежитлове приміщення №209, загальною площею №64,1 кв.м. та 19-ть машиномісць за номерами № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , 92,93, 94,95.96,97,98,99,100,101,102,103, загальною площею 450 кв м. від інших 31-го машиномісця даного наземного паркінгу - привести його у первісний стан за власний рахунок. Ухвалою суду справу прийнято до розгляду за правилами позовного загального провадження.
Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, виходячи з наступного. Предстанвик позивача подав заяву про зменшення та відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення.
Згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Згідно з частинами першою та третьою статті 136ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Приписами ст.8Закону України«Про судовийзбір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Тобто, підставою для звільнення від його сплати є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 10ЦПК України і статті 17Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини» на національні суди покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10 роз'яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Згідно з ч. 3 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеним правовим нормам, представником позивача у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не додано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивача по справі, що перешкоджає виконати вимоги законодавства, щодо оплати поданого позову судовим збором.
У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн, тобто за одну вимогу немайнового характеру.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено не одну позовну вимогу, а сімнадцять вимог немайнового характеру.
Оскільки заявником сплачено лише 2684 грн, йому необхідно доплатити за 16 вимог не майного характеру. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час пред'явлення позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 (справа № 758/5118/21) зазначено, що ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2684,00 грн.
Згідно з пункту першого частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2023 рік становить у сумі 1073,60 грн.
З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно здійснити оплату за 16 вимог немайнового характеру.
При цьому, позивач повинен надати суду оригінал та/або копію платіжного документа про сплату судового збору.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
За таких обставин, вважаю, що заяву, необхідно залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху у відповідності до ч. 11 ст. 187 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 187, 257, 260, 261, 293 ЦПК України,
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІП-2" до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКІНА" про скасування записів про державну реєстрацію прав власності, та визнання недійсним правочинів і документів - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом п'яти днів з вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків. У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти з дня проголошення судового рішення.
Ухвала в частині залишення заяви без руху оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В.Остапчук