06 вересня 010 року Справа № 2а-4957/10/1070
Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Мазуренко О.В.,
за участю представників осіб, які беруть участь у справі
від прокуратури: Матвієць В.В.,
від позивача: Зайцев В.С.,
від відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора м. Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3
про стягнення податкової заборгованості, -
У березні 2010 року до Київського окружного адміністративного суду звернуся прокурор м. Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 5075, 14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та податку на додану вартість. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.
У судовому засіданні 06.09.2010 р. представник прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд адміністративний позов задовольнити.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив, мотивуючи тим, що у зв'язку з відсутністю у нього реєстраційних документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, та печатки, які були вилучені слідчим відділом податкової міліції Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, його діяльність як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи була припинена, а тому вимоги про стягнення податкової заборгованості є неправомірними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 зареєстрований 09.06.2000 р. відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області (номер запису у журналі обліку реєстраційних справ - 04055009Ф0210097), як платник податків перебуває на обліку з 16.06.2000 р. за №5593.
Судом встановлено, що 16.04.2009 р. СВПМ Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відносно відповідача порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Під час досудового слідства згідно протоколів обшуків вилучено оригінали свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, свідоцтво платника податку на додану вартість та печатку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 Також, постановою Білоцерківського міськрайоного суду Київської області призупинено операції по банківських рахунках №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2, що відкриті в Білоцерківській філії «Райффайзен банк Аваль». Оригінали вилучених документів приєднані до матеріалів кримінальної справи та направлено в Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Розглянувши подані документи, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що пояснення відповідача щодо неправомірності позовних вимог про стягнення податкової заборгованості у зв'язку з вилученням фінансово-господарських документів та припиненням його підприємницької діяльності не можуть прийматись судом до уваги, оскільки листом від 15.09.2009 р. №4388/7/2609 міжрайонний головний відділ податкової міліції Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області повідомив відповідача про те що постанова про припинення його підприємницької діяльності, а також заборону займатись підприємницькою діяльності органом досудового слідства не приймалась. Це також підтвердили в судовому засіданні представник прокуратури та представник позивача.
Окрім того, приписами статті 9 Закону України №1251-XII від 25.06.1991 р. «Про систему оподаткування» на платників податків і зборів (обов'язкових платежів) покладено обов'язок подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, відповідач, враховуючи приписи статті 9 Закону України №1251-XII від 25.06.1991 р. «Про систему оподаткування» повинен був подавати до податкового органу податкові декларації, а вилучення свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, свідоцтва платника податку на додану вартість та печатки не звільняє його від вищезазначеного обов'язку.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 13.02.2009 р. позивачем прийнято податкове повідомлення форми «Ф», яким відповідачеві визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 2450, 81 грн.
08.04.2009 р. та 28.08.2009 р. позивачем були проведені перевірки відповідача стосовно своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності.
У ході проведення перевірок встановлено порушення відповідачем приписів:
підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі вищезазначених актів перевірки відповідачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі десяти та п'ятдесяти відсотків погашеної суми боргу, про що прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.04.2009 р. №0014920172/0 на суму 137, 34 грн. та від №0047140172/0 на суму 1156, 74 грн.
Окрім того, 28.08.2009 р., 27.11.2009 р., 04.03.2010 р. та 24.03.2010 р. позивачем проведені перевірки відповідача щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість.
У ході проведення перевірок встановлено порушення відповідачем приписів:
- підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 4.1.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме - неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по лютий 2010 року, за результатами яких складені акти від 28.08.2009 р. №2945/4573, від 27.11.2009 р. №6567, від 04.03.2010 р. №689/17-2 та від 24.03.2010 р. №1236/567/17-2 відповідно.
На підставі вищезазначених актів перевірки відповідачу визначено суми штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, про що прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.09.2009 р. за №0049450172/0 на суму 170,00 грн., та від 27.11.2009 р. за №0069010172/0 на суму 510,00грн., від 09.03.2010 р №0009770172/0 на суму 510, 00 грн. та від 24.03.2010 р. №0011580172/0 на суму 170, 00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем.
Таким чином, на день судового розгляду загальна сума заборгованості відповідача зі сплати прибуткового податку з доходів від підприємницької діяльності та інших доходів громадян та податку на додану вартість становить 5075, 14 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив податкові зобов'язання в установлені строки позивачем надіслано і вручено відповідачу першу і другу податкові вимоги (перша податкова вимога від 23.03.2009 р. №1/531, друга податкова вимога від 07.05.2009 р. №2/1384), які були вручені відповідачу 31.03.2009 р. та 13.05.2009 р. відповідно (а.с.24), однак, відповідач податкову заборгованість не погасив.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3 та 4 цього Закону.
Згідно з підпунктом 6.1 статті 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР о б'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що п одатковим періодом є один календарний місяць.
Згідно абзацу 2 підпункту 3.2. пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма «Ф»), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III, є виключно податкові органи.
Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 51, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до державного бюджету податкову заборгованість у розмірі 5075 (п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 14 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя (підпис) Лисенко В.І.
З оригіналом згідно
Суддя
Постанову складено у повному обсязі 06 вересня 2010 року
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«06» вересня 2010 року
№2а-4957/10/1070
Прокурор м. Біла Церква Київської області вул. Шолом Алейхема, 38-а, м. Біла Церква, Київська область 09117
Білоцерківської ОДПІ в Київській області
бульвар 50-річчя Перемоги, 12, м. Біла Церква, Київська область 09117
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 06.09.2010 р. в адміністративній справі №2а-4957/10/1070.
Суддя Лисенко В.І.
01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 т/ф 2861042, ЄДРПОУ 240740
«07» травня 2010
№2-а-4018/10/1070
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа
ОСОБА_3
АДРЕСА_1, 09100
Київський окружний адміністративний суд надсилає копію постанови від 06.09.2010 р. в адміністративній справі №2а-4957/10/1070.
Суддя Лисенко В. І.