м. Київ
23 червня 2010 року Справа № 2-а-4945/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Виноградової О.І.,
при секретарі: Сович О.І.,
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
до
про фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
стягнення податкового боргу,
Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 20 353 грн 60 коп.
Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явились.
Представник позивача заявив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 40).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 39, 43).
За наведених обставин, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.
Суд у судовому засіданні , розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив таке.
Відповідача зареєстровано як фізичну особу - підприємця 9 вересня 2003 р., що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 7).
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем до позивача було подано податкові декларації з податку на додану вартість за 4, 5, 6, 7, 8 місяці 2009 р. із самостійно визначеною сумою ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі, відповідно, 217 грн 00 коп., 271 грн 00 коп., 117 грн. 00 коп., 67 грн. 00 коп., 136 грн 00 коп. (а.с. 16 - 25).
1 червня 2009 р. позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість, якою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 р. (далі - Закон № 2181-ІІІ), а саме, порушення строків сплати податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість.
1 червня 2009 р. позивачем було складено акт № 239 про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість (далі ? акт перевірки) (а.с. 11 - 12).
На підставі акту перевірки 1 червня 2009 р. позивачем виставлені податкові повідомлення - рішення № 0003751702/0 та № 0003741702/02 згідно з якими суми податкового зобов'язання відповідача по податку на додану вартість складають, відповідно, 18 грн 50 коп. та 604 грн 39 коп. (а.с. 15).
Дані податкові повідомлення - рішення отримані відповідачем 1 червня 2009 р.(а.с. 15).
22 січня 2009 р. відповідачем подано до позивача податковий розрахунок земельного податку (район), яким нараховано податку за 2009 р. на загальну суму 13 473 грн 72 коп. (а.с. 26).
27 січня 2009 р. відповідачем подано до позивача податковий розрахунок земельного податку (місто), яким нараховано податку за 2009 р. на загальну суму 20 247 грн 48 коп. (а.с. 29).
З метою забезпечення погашення існуючого у відповідача боргу, позивачем були виставлені перші податкові вимоги: від 5 січня 2009 р. № 1/1 на суму 2569 грн 54 коп. та від 9 березня 2009 р. № 1/533 на суму 2851 грн 97 коп. (а.с. 30), а 24 червня 2009 р.- другі податкові вимоги: № 2/2790 на суму 6749 грн 16 коп. та № 2/961 на суму 5962 грн 95 коп. (а.с. 32), які відповідачем отримано, відповідно, 22 травня 2009 р. та 10 липня 2009 р. (а.с. 31, 33).
Як убачається з розрахунку податкового боргу відповідача щодо платежів до бюджету станом на 2 листопада 2009 р., його розмір становить 20 353 грн 60 коп. (а.с. 6).
При вирішенні справи судом взято до уваги , що згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у виді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до вимог п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як вбачається з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 даної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до вимог абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. “а" ?“в” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, ? у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з вимогами п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), ? протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, ? протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), ? до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно з вимогами абз. 1 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ п одаткове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Як убачається з абз. 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, п латник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до вимог п.п. „а” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.
Згідно з вимогами п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 4 грудня 1990 р. № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Наявні матеріали справи свідчать, що на дату розгляду справи та винесення рішення по суті доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь бюджету 20 353 (двадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн 60 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.І. Виноградова
Повний текст постанови виготовлено і підписано 25 червня 2010 р.