Справа № 303/3/24
2/303/3/24
23 лютого 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.,
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2022 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1111-1563 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір. Кредитний договір відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А222 для підписання кредитного договору № 1111-1563 від 09.11.2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 17800,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 17 днів, де може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00% в день. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом, що становить 88500,00 грн. і включає у себе тіло кредиту у розмірі 17800,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 70700,00 грн. У зв'язку з цим позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою суду від 03.01.2024 року заяву позовну заяву прийнято до розгляду, поставлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання по справі призначене на 30.01.2024 року, а згодом відкладено на 23.02.2024 року.
06.02.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив по справі в якому останній просить суд задовольнити позов частково. Вважає, що не був належним чином ознайомлений з умовами нарахування відсотків та вважає нараховані позивачем відсотки неспівмірними та явно завищеними.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В позовній заяві зазначив, що просить суд провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав в частині заявленого до стягнення тіла кредиту у розмірі 17800,00 грн. При цьому пояснив, що дійсно укладав кредитний договір та отримав кредит в розмірі 17800,00 грн. Копію кредитного договору йому було надіслано, проте зі змістом такого він не ознайомлювався так як не вбачав в цьому необхідності. Таким чином строк кредитування та порядок нарахування і розмір процентів йому не були відомі. У зв'язку з цим вважає, що проценти нараховані неправомірно. Кредит не має можливості повернути у зв'язку з незадовільним фінансовим станом.
Заслухавши позицію відповідача, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 09.11.2022 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1111-1563 у формі електронного документу, який було підписано одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А222.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 п. 2 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договору.
Згідно з умовами кредитного договору розмір кредитного ліміту становить 17800,00 грн., тип процентної ставки за користування кредитом - фіксований, строк кредитування 300 днів; базовий період 17 днів, де може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00% в день. Дата повернення кредиту 05.09.2023 року.
Так, відповідно до п. 4.4. кредитного договору № 1111-1563 від 09.11.2022 року базовий період складає 17 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.
Пунктом 4.8. вказаного кредитного договору визначено строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 05.09.2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника.
Отже, базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в цьому випадку - 17 днів), а строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в цьому випадку - 300 днів).
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору № 1111-1563 від 09.11.2022 року для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно з розрахунком у вигляді таблиці, відображеній у договорі.
В п. 4.10. договору відображено орієнтовну вартість кредиту, що становить 178000,00 грн. і складається з нарахованих відсотків в розмірі 160200,00 грн. та тіла кредиту.
В таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 1111-1563 від 09.11.2022 року (Графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України, відображено розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежів, сума кредиту становить 17800,00 грн. та включає в себе проценти за користування кредитом у розмірі 162000,00 грн., реальна річна процентна ставка становить 834325,00 % річних.
Фактичне перерахування коштів за кредитом відповідачу підтверджується відповідними витягом з реєстру та довідкою про перерахування суми кредиту № 1111-1563 від 09.11.2022 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1111-1563 від 09.11.2022 року, заборгованість за вказаним договором розрахована з розрахунку нарахованих відсотків за зниженою процентною ставкою 2,5 % в день за період з 09.11.2022 року по 25.11.2022 року та з розрахунку нарахованих відсотків за стандартною процентною ставкою 3 % в день за період з 26.11.2022 року по 04.09.2023 року. Заявлений до стягнення розмір заборгованості становить 88500,00 грн., з яких 17800,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 70700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановленого суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між сторонами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у відповідача боргових зобов'язань перед позивачем. При цьому слід зробити висновок, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони вказаного вище договору узгодили розмір позики (кредиту), грошову одиницю, в якій надано позику (кредит), строки та умови надання грошових коштів у позику (кредит), що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Більше того, відповідач в ході судового розгляду підтвердив факт укладення кредитного договору № 1111-1563 від 09.11.2022 року з ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та отримання від останнього 17800,00 грн. кредитних грошей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Так, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вже було згадано вище, заборгованість за договором № 1111-1563 від 09.11.2022 року становить 88500,00 грн., з яких 17800,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 70700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Таким чином встановлено, що заявлений до стягнення розмір заборгованості складається з суми заборгованості за основною сумою боргу та суми заборгованості за відсотками.
У зв'язку з цим вважає за необхідне також врахувати і таке.
Що стосується доводів відповідача з приводу несправедливого та надмірно завищеного розміру процентів за кредитним договором, то суд виходить з того, що розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. При цьому умовами договору чітко визначено, порядок нарахування відсотків, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику, що становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 05.09.2023 року.
Також суд враховує і те, що відповідач свідомо підписав кредитний договір на зазначених в ньому умовах. На офіційному веб-сайті ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит.
Кредитний договір № 1111-1563 від 09.11.2022 року разом із Правилами надання споживчих кредитів та Паспортом споживчого кредиту (Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Кредитний договір № 1111-1563 від 09.11.2022 року відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
На підтвердження укладання кредитного договору № 1111-1563 від 09.11.2022 року з ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» стороною позивача надано електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.
Щодо доводів відповідача про необхідність застосування п. 6-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», щодо спірних правовідносин, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем, суд враховує таке.
Норми цього Закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів. У цій справі позивачем не заявлені вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів через прострочення виконання зобов'язань відповідача за договором про споживче кредитування, отже, це не є предметом спору, а звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов'язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено.
Підсумовуючи слід зазначити, що заперечення проти позову відповідача по суті ґрунтуються на тому, що він не ознайомлювався зі змістом укладеного кредитного договору у зв'язку з чим строк кредитування та порядок нарахування і розмір процентів йому не відомі. В той же час в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 отримав свій примірник кредитного договору проте на власний розсуд не забажав з ознайомлюватися з його змістом, що жодним чином не може бути підставою для звільнення його від виконання визначеного цим договором зобов'язання.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1111-1563 від 09.11.2022 року у загальному розмірі 88500,00 грн., що включає у себе тіло кредиту у сумі 17800,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 70700,00 грн.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1111-1563 від 09.11.2022 року у розмірі 88500,00 гривень (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот гривень), що складається з наступного: 17800,00 гривень - тіло кредиту; 70700,00 гривень - відсотки за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2147,20 гривень судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (бульвар Лесі Українки, 26/407, м. Київ)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено 23.02.2024 року.
Суддя А.М.Заболотний