22 лютого 2024 року Справа № 480/1953/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1953/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Сумський відділ № 2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області Сумський відділ № 2 (вул. Н-Холодногірська, 8, м. Суми, Сумська область, 40004), про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, яким просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 22.10.2022 щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та видати посвідку на тимчасове проживання в Україні.
В обґрунтування позову зазначає, що є громадянином Республіки Білорусь, одружений з громадянкою України та з 19.02.2021 постійно проживає в Україні.
Остання посвідка на тимчасове проживання в Україні була видана йому терміном дії до 07.10.2022. У подальшому позивач звернувся до Управління ДМС в Сумський області з метою обміну посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із закінченням терміну її дії, на що отримав відмову у обміні посвідки на підставі п. п. 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки, на його думку, відповідач не встановив достатньої законної підстави для відмови.
Управління Державної міграційної служби України у Сумській області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що у зв'язку з надходженням заяви ОСОБА_1 щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні Управлінням був направлений запит Службі безпеки України щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання. Листом Служби безпеки України від 12.10.2022 № 5/6/3/2-15387 було повідомлено про наявності щодо ОСОБА_1 інформації, яка відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 від 25.04.2018, є підставою для відмови у оформленні посвідки на тимчасове проживання. На підставі цього повідомлення було прийняте оскаржене позивачем рішення, яким відмовлено в оформленні/обміні посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 від 25.04.2018.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 проживає в Україні з березня 2021 року та перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 31.08.2021 серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
16.09.2022 позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області з заявою про оформлення (обмін) посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із закінченням строку дії чинної посвідки серії НОМЕР_2 , виданої 17.03.2021.
14.11.2022 Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області направило запит №6801.4-1520/6801.4.1-22 на адресу Служби безпеки України, у якому просило здійснити перевірку щодо наявності або відсутності в Службі безпеки України інформації про те, що дії громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 можуть нести загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України та відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018, є підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Листом Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Служби Безпеки України від 12.10.2022 № 5/6/3/2-15387 було повідомлено про наявності щодо ОСОБА_1 інформації, яка відповідно до підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 від 25.04.2018, є підставою для відмови у оформленні посвідки на тимчасове проживання. На підставі цього повідомлення було прийняте оскаржене позивачем рішення, яким відмовлено в оформленні/обміні посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку № 322 від 25.04.2018..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI ( далі також Закон №3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання. Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному ч. 14 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» становить один рік. Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі Порядок №322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до п. 7 Порядку №322, обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання. Згідно із п. 19 Порядку №322 у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Пункт 21 Порядку №322 передбачає, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку. Відповідно до положень пунктів 53-59 Порядку №322 видача іноземцеві або особі без громадянства посвідки здійснюється територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для її оформлення, обміну.
Зі змісту п. 61 Порядку №322 вбачається, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення є інформація уповноваженого підрозділу Служби безпеки України про те, що згідно з інформацією Служби безпеки України подальше перебування та легалізація позивача в Україні може нести загрозу національній безпеці, громадському порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Загальновідомим є те, що 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на цей час.
Попередні події, які мали місце починаючи з лютого 2014, також є загальновідомими, відтак інформації, яка наявна у відповідних уповноважених правоохоронних та спеціальних органів щодо питань забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки, оборони, а також усунення відповідних загроз, приділяється особлива увага, яка не може бути заперечена або проігнорована в умовах воєнного часу.
У той же час, суду не надані належні докази, які дозволяють будь - яким чином спростувати наявність такої інформації або обґрунтовано не взяти зазначене до уваги. Зважаючи на це, суд не може поставити під сумнів як існування відповідної інформації загалом, так і її значення для безпеки держави і громадян зокрема.
Одночасно з цим, доводи, на які посилається представник позивача (у тому числі щодо відсутності стосовно позивача відповідних кримінальних проваджень або досудових розслідувань, його позитивної характеристики та благодійних внесків) не спростовують покликання відповідача на підставу, яка передбачена підпунктом 7 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018.
Суд звертає увагу на те, що орган Міграційної служби зобов'язаний перевіряти відповідні обставини щодо осіб, що проживають/ перебувають на території держави, оскільки вони мають або можуть мати значення в умовах воєнного стану з метою забезпечення інтересів держави, суверенітету, державної безпеки та оборони.
Поряд з цим, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За встановлених вище обставин, суд не вбачає протиправності рішення відповідача у спірних правовідносинах, оскільки таке рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги наведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах відповідних приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко