22 лютого 2024 року Справа № 480/581/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день фактичної виплати 29.03.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день фактичної виплати 29.03.2023.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В подальшому, представником відповідача було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яка умотивована тим, що предметом спору у даній справі є стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 по 29.03.2023. З позовом, позивач звернувся лише 26.01.2024, майже рік пройшов з моменту здійснення перерахунку грошового забезпечення. При цьому відповідач зверртає увагу, що в платіжному дорученні №1061 від 28.03.2023 графі призначення платежу зазначено: перерахунок гз та мат.допомоги на кор. Мамалиги по справі 480/7088/22, зг. рішення Сумського окружного адміністративного суду. У виписки з банку зазначений аналогічний зміст. Таким чином, позивачу було достеменно відомо, що 29.03.2023 йому на рахунок надійшли кошти на виконання рішення суду, відповідно перебіг строку звернення до суду розпочався 30.03.2023 і закінчився 29.04.2023. Навіть, якщо суд прийде до висновку, що має бути застосований тримісячний строк звернення до суду, вказаний строк закінчиться 29.06.2023. Подаючи адвокатський запит 23.11.2023, місячний строк вже закінчився, у зв'язку з чим підстав вважати, що строк звернення до суду був порушений з поважних причин немає. Відповідач також зазначає, що позивач та представник позивача очікували на перерахунок грошового забезпечення, відповідно мали проявити активну зацікавленість одразу після отриманих коштів та вчинити активні дії в межах строки визначеного законодавством. Водночас, позивач звернувся до суду 26.01.2023 (дата формування в підсистемі Електронний суд), тобто поза межами встановленого строку, та не надав доказів поважності причин пропущення вказаних строків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи поданого представником відповідача клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На належності сум компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013. Конституційний Суд України вказав, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, враховуючи те, що компенсація втрати частини доходів є компенсаційною виплатою та є складовою належної працівникові заробітної плати, суд дійшов висновку про те, що в цьому випадку цей спір виник у зв'язку із оплатою праці.
За наведеного суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 ст. 122 КАС України.
Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка на момент їх виникнення була викладена у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Аналогічна правові позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23.
З огляду на вказане, до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи ст. 233 КЗпП України у частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати тримісячний строк звернення до суду.
Враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові від 18.08.2023 у справі № 460/4166/20, суд зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Відтак, у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді відповідача про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом. Саме відмова у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права позивача на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у нього права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Враховуючи, що позивачу повідомлено про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу листом від 13.12.2023, а з позовом звернувся 29.01.2024, отже дотримався тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП.
З огляду на вказане, суд вважає, що станом на час звернення до суду з цим позовом, позивачем строк звернення не пропущено. А тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/581/24 за позовом ОСОБА_1 до 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець