ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2024Справа № 910/11628/23
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Орсопро"
2) ОСОБА_1
про стягнення 1 667 797,21 грн.
При секретарі судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Прядка Тетяна Миколаївна (поза межами приміщення суду) - представник за довіреністю №67-Л від 23.01.2024;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2:ОСОБА_2 - представник за довіреністю.
Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Орсопро" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 693 189,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
18.08.2023 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву та супровідний лист з доданими документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.09.2023.
13.09.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Аналогічна заява надійшла на адресу суду 19.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
22.09.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 26.09.2023 не з'явились відповідачі, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 відкладено підготовче засідання на 31.10.2023.
27.10.2023 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 31.10.2023 не з'явились відповідачі, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2023.
У судове засідання 28.11.2023 не з'явився відповідач-1, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 оголошено перерву в судовому засідання до 19.12.2023.
18.12.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розляду справи.
У судове засідання 19.12.2023 не з'явилися відповідачі, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 06.02.2024.
30.01.2024 до канцелярії суду від відповідача 2 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та письмові пояснення.
06.02.2024 до суду (електронною поштою) від позивача надійшла довіреність №67-Л від 23.01.2024 року.
В судове засідання 06.02.2024 не з'явився відповідач-1, хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача-2 заявив про відмову від клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд зняти його з розгляду.
Суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, у зв'язку із відмовою заявника.
Представник позивача просить суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні позову до відповідача-2.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
15.04.2019 року акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» видав банківську гарантію №71.00.009832 (вих.. №163/9832 від 15.04.2019) товариству з обмеженою відповідальністю «А Вектор» (нова назва товариство з обмеженою відповідальністю «Орсопро») (принципал), в забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу №65/ДК від 14.02.2019, укладеним між принципалом та державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (бенефіціар), та специфікації №14 від 27.03.2019р., відповідно до умов державного контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням №342/3/5/1873 від 28.12.2018р., на закупівлю «Скло СЕ-2П; Прилад ТНПО-170А». Гарант зобов'язується виплатити бенефіціару у валюті гарантії, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 1 489 200,00 грн. Гарант зобов'язується сплатити на користь бенефіціара суму цієї гарантії у випадку невиконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її на відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії. Гарантія є безвідкличною та діє по 31.12.2020 року включно.
Положеннями ст. 200 ГК України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо зобов'язана сторона не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
15.04.2019 року між акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «А Вектор» (нова назва товариство з обмеженою відповідальністю «Орсопро») (принципал) укладено договір про надання банківської гарантії №71.00.009832.
Відповідно до п.1.1 договору банк бере на себе зобов'язання надати банківську гарантію, яка узгоджується з принципалом згідно цього договору та заяви принципала, а принципал зобов'язаний повернути банку всі виплати, здійснені останнім за гарантією (якщо такі будуть здійснені банком за власний рахунок), повернути банку всі оплати, здійснені ним при виконанні зобов'язань за гарантією, а також сплатити банку винагороду за надання гарантії, за підтримання зобов'язання за гарантією, комісії за гарантією в розмірі і в порядку, обумовлених цим договором та діючими тарифами банку.
Банк надає гарантію в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед бенефеціаром, яким є державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод», що виникають у принципала у зв'язку з: належним виконанням контракту/контрактів, укладеного (-их) за результатами проведених тендерів (торгів) на закупівлю «Скло СЕ-2П Прилад ТНПО-170А».
Сума гарантії наданої банком у межах цього договору дорівнює 1 489 200,00 грн. Цією сумою обмежується будь-яка відповідальність банка за цим договором та гарантією (п.1.2 договору).
Пунктом 1.6 договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань принципала перед банком за цим договором є: порука (фінансове поручительство) ОСОБА_1 (НОМЕР_1).
15.04.2019 року між акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (банк) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , поручитель) укладено договір поруки.
Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед банком відповідати за належне виконання товариством з обмеженою відповідальністю «А Вектор» (ідентифікаційний код 41320888), далі - принципал, зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання банківської гарантії №71.00.009832 від 15.04.2019 року та гарантійного листа №71.00.009832 від 15.04.2019 року, укладеного між банком та принципалом, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми гарантії, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов, в тому числі зобов'язань щодо:
- відшкодування витрат, понесених банком під час виконання як банком-гарантом зобов'язань при настанні гарантійного випадку по сплаті суми гарантії (гарантій згідно договору про надання гарантії) на суму 1 489 200,00 грн. зі строком дії до 31.12.2020 року включно;
- сплати процентів у розмірі 45% річних, у разі, якщо банком була сплачено сума гарантії відповідно до умов договору про надання гарантії;
- сплати комісій у розмірі та в порядку зазначеному в договорі про надання гарантії;
- відшкодування банку всіх витрат, понесених ним під час виконання зобов'язань принципала за договором про надання гарантії;
- відшкодування будь-яких витрат та збитків банку, пов'язаних з неналежним виконанням принципалом умов договору про надання гарантії, в тому числі сплати пені, штрафів, неустойок, відшкодування збитків тощо.
12.06.2020 року на адресу Банку надійшла вимога за № 02/1491 від бенефіціара - державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» в якій зазначено, що у зв'язку з невиконанням ТОВ «А Вектор» зобов'язань за договором №65/К від 27.02.2019 по специфікації №14 від 27.03.2019, у ДП «Житомирський бронетанковий завод» як бенефіціара по банківській гарантії №71.00.009832 виникло право на отримання виплати від АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», як гаранта, суми гарантії.
У відповідь листом вих. №1068 від 10.08.2020 АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» відмовило у виконанні вимоги та оплати суми банківської гарантії, у зв'язку з тим, що бенефеціаром не надано підтверджуючі документи, що свідчать про винні дії/бездіяльність принципала, тобто вимога є достовірною.
23.06.2020 банком на адресу ТОВ «Орсопро» направлено вимогу про перерахування коштів вих.. №809, в якій зазначено, що 18.06.2020 АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» отримано вимогу від ДП «Житомирський бронетанковий завод» стосовно перерахування коштів в сумі 1 489 200,00 грн. на підставі банківської гарантії №71.00.009832 від 15.04.2019. Бенефіціар у своїй вимозі повідомив про настання гарантійного випадку, тобто невиконання принципалом своїх зобов'язань у відповідності до договору купівлі-продажу №65/К від 27.02.2019 та специфікації №14 від 27.03.2019, відповідно до умов державного контракту на виконання робіт за державним оборонним замовленням №342/3/5/18/73 від 28.12.2018р. просив перерахувати кошти в сумі 1 489 200,00 грн. на рахунок банку.
09.09.2020 року державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» звернулось з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області, в якій просило стягнути з АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» суму банківської гарантії в розмірі 1 489 200,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 у справі №904/5272/20, яке залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом від 16.05.2021 первісні позовні вимоги державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» про стягнення 1 489 200,00 грн. банківської гарантії задоволено у повному обсязі.
У вищезазначеному рішенні зазначено, що сторони узгодили, що гарантія є безвідкличною та діє до 30.12.2020. Водночас, господарський суд наголосив, що зобов'язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії банківської гарантії.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд визнав відмову гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії безпідставною, а банківську гарантію №71.00.009832 за вих.. №9163/9832 від 15.04.2019 такою, що підлягає виконанню.
В постанові Центральним апеляційним господарським судом від 16.05.2021 у справі №904/5272/20 встановлено, що питання щодо можливості задоволення вимоги № 02/1491 від 12.06.2020р. мало бути вирішеним відповідачем (акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд») до закінчення робочого дня 01.07.2020р.
Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В подальшому ДП «Житомирський бронетанковий завод» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" про стягнення 137 654,41 грн. - інфляційних витрат, 40 942,80 грн. - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за банківською гарантією №71.00.009832 від 15.04.2019 в частині своєчасної сплати суми гарантії.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2021 у справі №904/6761/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на користь державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» 137 654,41 грн. - інфляційних витрат, 40 942,80 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 678,97 грн.
02.06.2021 позивач сплатив державному підприємству «Житомирський бронетанковий завод» 1 489 200,00 грн. на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5272/20 від 24.04.2021 року за договором про надання банківської гарантії № 71.00.009832 від 15.04.2019 року. 27.10.2021 року банком було сплачено суму в розмірі 178 597,21 грн. на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 904/6761/21 від 22.10.2021 року, що підтверджується меморіальним ордером №224_1 від 27.10.2021 року.
Позивачем зазначено, що таким чином банком відповідно до п.1.7.1, п. 1.7.4 договору про надання банківської гарантії № 71.00.009832 у зв'язку з настанням гарантійного випадку сплатив 02.06.2021 року за принципала грошові кошти в сумі 1 489 200,00 грн., а також суми в розмірі 137 654,41 грн. - інфляційних витрат, 40 942,80 грн. - 3% річних , загальна сума становить 1 667 797,21 грн., а принципал зобов'язується повернути банку суму грошових коштів не пізніше наступного банківського дня після дня сплати банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим договором. Будь-яка заборгованість принципала за сплаченою сумою банком бенефіціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного банківського дня вважається простроченою.
Відповідно до п.1.7.1 договору про надання банківської гарантії в день настання умови, передбаченої п.1.7.4 цього договору, банк сплачує за принципала грошові кошти в сумі, що дорівнюють розміру платежу виконання на користь бенефіціара, а принципал зобов'язується повернути банку суму грошових коштів (надалі - заборгованість) не пізніше наступного банківського дня після дня сплати банком грошових коштів, а також сплатити комісію за обслуговування заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені цим договором. Будь-яка заборгованість принципала за сплачено сумою банком бенефеціару, що наявна після закінчення строку повернення, з наступного банківського дня вважається простроченою. Суми, сплачені банком за цим пунктом, з моменту їх перерахування стають заборгованістю принципала перед банком.
Згідно з п.1.7.4 договору про надання банківської гарантії виконання банком відповідно до пункту 1.7.1 цього договору зобов'язань принципала, здійснюється на підставі цього договору без отримання будь-яких додаткових запитів (заяв, платіжних доручень тощо) принципала в разі виникнення наступної обставини: сплати банком будь-яких сум на користь бенефеціарі за гарантією на умовах цього договору за умови неперерахування принципалом власних коштів для відшкодування банку сплачених гарантією сум та витрат, пов'язаних з виконанням таких платежів відповідно до цього договору.
Датою перерахування грошових коштів бенефеціару є дата відправлення банком платежу бенефеціару (п.1.7.5 договору про надання банківської гарантії).
Не пізніше наступного банківського дня з дня виконання банком відповідного гарантійного зобов'язання перед відповідним бенефеціаром за гарантією, незалежно від отримання вимоги, передбаченої п.3.6 цього договору, в повному обсязі повернути банку в порядку регресу суму виконаного гарантійного зобов'язання та оплатити банку в повному обсязі всі комісії/рахунки, пов'язані з виконанням гарантії, в тому числі комісії, пов'язані з відправкою повідомлень засобами телекомунікаційного зв'язку (SWIFT, TELEX), комісії авізую чого банку та банку бенефеціра, а також комісії пов'язані з перерахуванням платежу за гарантією, відповідно до цього договору (п.2.14 договору про надання банківської гарантії).
Відповідно до п.3.6 договору про надання банківської гарантії на підставі ст.. 569 Цивільного кодексу України у випадку настання гарантійного випадку та виконання банком своїх гарантійних зобов'язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до принципала в межа суми, сплаченої банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань з урахування комісій та інших платежів передбачених даним договором. Зазначені положення за згодою сторін діють і у випадку, якщо сума сплачених банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань, не відповідає умовам гарантії.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст. 565 ЦК України).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 р. у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 р. у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 р. у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 р. у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 р. у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 р. у справі №910/17772/20 тощо).
Суд враховує, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто, гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).
Згідно з ч.1 статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Тобто, банк-гарант перевіряє отриману вимогу на відповідність умовам гарантії, в тому числі щодо того, чи відповідає описаний бенефіціаром випадок одній із підстав для виплати гарантії.
Відповідно до ч.3 статті 200 ГК України гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов'язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 р. у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 р. у справі №910/3500/19).
Тобто, обов'язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання ним свого зобов'язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з'ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов'язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.
Безпідставну відмову гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 у справі №904/5272/20.
Також, рішеннями судів встановлено, що відмова гаранта у виплаті бенефіціару суми гарантії є безпідставною, а банківська гарантія №71.00.009832 за вих.№9163/9832 від 15.04.2019 визнана такою, що підлягає виконанню. При цьому, судом зроблено висновок, що кінцевий термін виконання зобов'язання з оплати гарантії 01.07.2020.
Частиною 1 статті 569 ЦК України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Враховуючи те, що станом на дату судового засідання відповідачем 1 не подано доказів відшкодування на користь банку грошової суми виплаченої ним по гарантії, суд дійшов до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 коштів виплачених банком по гарантії, а саме: заборгованості за договором про надання банківської гарантії №71.00.009832 від 15.04.2023 в розмірі 1 489 200, 00 грн., інфляційних втрат в розмірі 137 654,41 грн.. та 40 942, 80 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1.8 договору про надання банківської гарантії зобов'язання за цим договором можуть бути виконані особами, які забезпечили виконання зобов'язань принципала за цим договором (фінансовим поручителем, майновим поручителем, банком), що зазначені або не зазначені в цьому договорі, та/або будь-якою іншою особою. При цьому відповідного письмового дозволу або повідомлення принципала не вимагається.
Пунктом 1.6 договору про надання банківської гарантії передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язань принципала перед банком за цим договором є: порука (фінансове поручительство) ОСОБА_1 (НОМЕР_1).
15.04.2019 року між акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» (банк) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , поручитель) укладено договір поруки.
Частинами 1-2 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з ч.1-2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед банком відповідати за належне виконання товариством з обмеженою відповідальністю «А Вектор» (ідентифікаційний код 41320888), далі - принципал, зобов'язань, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання банківської гарантії №71.00.009832 від 15.04.2019 року та гарантійного листа №71.00.009832 від 15.04.2019 року, укладеного між банком та принципалом, а також всіх додатків та додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми гарантії, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших платежів та умов, в тому числі зобов'язань щодо:
- відшкодування витрат, понесених банком під час виконання як банком-гарантом зобов'язань при настанні гарантійного випадку по сплаті суми гарантії (гарантій згідно договору про надання гарантії) на суму 1 489 200,00 грн. зі строком дії до 31.12.2020 року включно;
- сплати процентів у розмірі 45% річних, у разі, якщо банком була сплачено сума гарантії відповідно до умов договору про надання гарантії;
- сплати комісій у розмірі та в порядку зазначеному в договорі про надання гарантії;
- відшкодування банку всіх витрат, понесених ним під час виконання зобов'язань принципала за договором про надання гарантії;
- відшкодування будь-яких витрат та збитків банку, пов'язаних з неналежним виконанням принципалом умов договору про надання гарантії, в тому числі сплати пені, штрафів, неустойок, відшкодування збитків тощо.
Поручитель несе солідарну відповідальність з принципалом перед банком за виконання принципалом умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами (п.1.2 договору поруки).
Відповідно до п. 1.4 договору поруки у разі невиконання принципалом умов основного зобов'язання в строк, визначений договором про надання гарантії, поручитель погашає суму гарантії за договором про надання гарантії, нараховані проценти, комісії, штрафні санкції за порушення принципалом строків відшкодування банку суми грошових коштів, сплачених банком на виконання своїх гарантійних зобов'язань відповідно до умов гарантії, та інші платежі, передбачені договором про надання гарантії, а також відшкодовує банку збитки за неналежне виконання умов основного зобов'язання за першою вимогою банку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі, письмової заяви про невиконання принципалом своїх зобов'язань про надання гарантії.
Згідно з п.2.1.1 договору поруки банк має право у разі невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором про надання гарантії пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення банком поручителю письмової заяви про невиконання принципалом зобов'язань по договору про надання гарантії.
Відповідно до п. 2.4.1 договору поруки, поручитель зобов'язується виконати за принципала зобов'язання за договором про надання гарантії шляхом перерахування (або внесення через касу банку) суми заборгованості принципала вказаної банком, в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами та в строки, вказані в заяві банку про невиконання принципалом зобов'язань по договору про надання гарантії.
Як зазначено відповідачем 2 та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 жодних повідомлень від банку про настання гарантійного випадку та/або невиконання своїх зобов'язань принципалом не отримувала.
Відповідно до п. 4.2 договору поруки, сторони, керуючись умовами частини першої ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим Договором, є повне та остаточне виконання принципалом або поручителем зобов'язань, що складають основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ч. 1 статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
Натомість, згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном.
Таким чином, формулювання, викладене у п. 4.2 договору поруки, не можна вважати строком, оскільки період у часі, протягом якого діє порука, відповідно до нього, прив'язана до настання конкретної юридичної події а саме остаточне виконання принципалом або поручителем зобов'язань, що складають основне зобов'язання. Тобто закінчення строку дії поруки визначено терміном, який, у відповідності до ч. 2 ст. 251 ЦК України, є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, умовами Договору поруки не визначено строк дії поруки.
Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Як зазначалось раніше, 12.06.2020 року на адресу Банку надійшла вимога за № 02/1491 від бенефіціара - державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» в якій зазначено, що у зв'язку з невиконанням ТОВ «А Вектор» зобов'язань за договором №65/К від 27.02.2019 по специфікації №14 від 27.03.2019, у ДП «Житомирський бронетанковий завод» як бенефіціара по банківській гарантії №71.00.009832 виникло право на отримання виплати від АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», як гаранта, суми гарантії.
У відповідь листом вих. №1068 від 10.08.2020 АТ «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» відмовило у виконанні вимоги та оплати суми банківської гарантії, у зв'язку з тим, що бенефеціаром не надано підтверджуючі документи, що свідчать про винні дії/бездіяльність принципала, тобто вимога є достовірною.
Як зазначалось вище, в гарантії передбачено, що гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її на відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціарі суму, яка визначена в цій гарантії. Кінцевий термін виконання зобов'язання з оплати гарантії 01.07.2020.
Отже, терміном виникнення (виконання) основного зобов'язання принципала перед банком слід вважати наступний банківський день виникнення зобов'язань банку перед бенефіціаром (кінцевим терміном якого є 01.07.2020). Отже, терміном виконання основного зобов'язання є 02.07.2020.
Таким чином, банк мав звернутися з позовом до ОСОБА_1 протягом 3-х років, тобто до 02.07.2023 року. Однак, АТ «АКБ «Конкорд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Орсопро» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 1 667 797,21 грн. 17.07.2023 року, тобто з порушенням строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Отже, вимога AT «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 є безпідставною у зв'язку з закінченням строку поруки та спливом строку пред'явлення позову до ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки, а тому вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орсопро» (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; код ЄДРПОУ 41320888) на користь акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (49000, м. Дніпро, площа Троїцька, будинок 2, код ЄДРПОУ 34514392) за договором про надання банківської гарантії №71.00.009832 від 15.04.2023 суму в розмірі 1 489 200 (один мільйон чотириста вісімдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 137 654 (сто тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 41 коп. та 40 942 (сорок тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 80 коп. трьох процентів річних та судовий збір в розмірі 25 016 (двадцять п'ять тисяч шістнадцять) грн. 96 коп.
3. В частині позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 22.02.2024 року.
Суддя С.М.Мудрий