Провадження № 22-ц/803/2380/24 Справа № 216/3556/18 Суддя у 1-й інстанції - БУТЕНКО М.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
20 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
м. Кривий Ріг
справа № 216/3556/18
провадження № 22-ц/803/2380/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді Тимченко О.О.,
Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.
учасники справи:
позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 216/3556/18 за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 216/3556/18 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 ,
на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року (суддя Бутенко М.В.), постановлену в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
В жовтні 2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі № 216/3556/18 (провадження № 2/216/143/19) від 14 лютого 2019 року задоволено позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» суму боргу за централізоване опалення - 23 992,43 грн, за гаряче водопостачання 1499,87 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1762 грн.На виконання рішення суду було видано виконавчі листи та 15 квітня 2021 року Центрально-Міським ВДВС у місті Кривому Розі Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано постанову про відкриття виконавчого провадження № 65146884.20 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір міни житла, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227837392 від 12 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 отримав у власність квартиру розташовану по АДРЕСА_2 . Під час укладання Договору міни житла між сторонами було досягнуто усної домовленості, що наявну заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 , що зумовило заявників звернутись до суду з відповідною заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 216/3556/18 - задоволено. Замінено боржників по цивільній справі № 216/3556/18 (провадження № 2/216/143/19), у виконавчому провадженні № 65146884, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на ОСОБА_5 .
Ухвала суду мотивована тим, що заява ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 216/3556/18 підлягає задоволенню, оскільки при укладанні Договору міни житла між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між сторонами було досягнуто усної домовленості, що наявну заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 .В зв'язку з цим 13 липня 2023 року між ОСОБА_5 та КПТМ «Криворіжтепломережа», було укладено Договір розстрочки № 779.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_5 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити заявникам в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що в укладеному між сторонами договорі міні, який був нотаріально посвідчений, відсутні будь-які додаткові домовленості, що визначають додатковий обсяг прав та обов'язків сторін договору. Посилання на усну домовленість між сторонами про те, що наявну заборгованість ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 , є нікчемним. А договір, укладений між ОСОБА_5 та КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до якого КПТМ «Криворіжтепломережа» надало ОСОБА_5 розстрочку на погашення заборгованості, що виникла станом на 01 липня 2023 року в розмірі 65 509,04 грн, не містить посилань на взяття на себе апелянтом зобов'язань зі сплати боргів попередніх власників.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник КПТМ «Криворіжтепломережа» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_5 , який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке він обґрунтовує необхідністю надання йому можливості врегулювання спору щодо розміру заборгованостей, причин їх виникнення та порядку сплати сторонами у справі.
Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду випливає, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду,вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що ОСОБА_5 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі № 216/3556/18 (провадження № 2/216/143/19) від 14 лютого 2019 року задоволено позовні вимоги комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» суму боргу за централізоване опалення - 23 992,43 грн, за гаряче водопостачання 1499,87 грн, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 762 грн.
20 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір міни житла, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227837392 від 12 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 отримав у власність квартиру розташовану по АДРЕСА_2 .
Під час укладання Договору міни житла між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було досягнуто усної домовленості, що наявну заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 .
На виконання рішення суду було видано виконавчі листи від 21 січня 2021 року та постановою Центрально-Міським ВДВС у місті Кривому Розі Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65146884.
В межах виконавчого провадження № 65146884 було 24 січня 2022 року ухвалено постанову про арешт коштів ОСОБА_4 .На підставі вказаної постанови було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 в АТ «Приватбанк» на який він отримує заробітну плату як військовослужбовець. Арешт накладений не на суму боргу, а на всі його гроші.
Також судом встановлено, що 13 липня 2023 року між ОСОБА_5 та КПТМ «Криворіжтепломережа», було укладено Договір розстрочки № 779, згідно з умовами якого ОСОБА_5 зобов'язується сплати суму боргу, яку було стягнуто з заявників за рішенням суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18
За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону, ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що при укладанні Договору міни житла між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між сторонами було досягнуто усної домовленості, що наявну заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 . В зв'язку з цим 13 липня 2023 року між ОСОБА_5 та КПТМ «Криворіжтепломережа», було укладено Договір розстрочки № 779.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Частиною 1 статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно із частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником, і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
З матеріалів справи встановлено, що 20 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір міни житла, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227837392 від 12 жовтня 2020 року, згідно з яким ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали у власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 отримав у власність квартиру розташовану по АДРЕСА_2 .
В п. 6.13 вказаного договору сторони стверджують, що боргу за комунальними послугами та за іншими обов'язковими платежами у відчужувачів по нерухомому майні немає.
Отже, за наявності вказаного пункту в договорі міни, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами усної домовленості про те, що наявну заборгованість ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед КПТМ «Криворіжтепломережа» в кількості боргу, який стягнутий судом відповідно до рішення суду від 14 лютого 2019 року по цивільній справі № 216/3556/18 сплачує ОСОБА_5 , оскільки за наявності такої домовленості сторони мали зафіксувати вказане в договорі міни.
Оскільки ОСОБА_5 не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати комунальних послуг попередніх власників ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,на нього не може бути покладено обов'язок зі сплати вказаної заборгованості, стягнутої КПТМ «Криворіжтепломережа» з попередніх власників судовим рішенням до набуття позивачем у власність квартири.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).
При цьому слід зауважити, що договір № 779, укладений між ОСОБА_5 та КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до якого КПТМ «Криворіжтепломережа» надало ОСОБА_5 розстрочку на погашення заборгованості, що виникла станом на 01 липня 2023 року в розмірі 65 509,04 грн, не містить посилань на взяття на себе ОСОБА_5 зобов'язань зі сплати боргів попередніх власників.
Вирішуючи питання щодо заміни боржників у цивільній справі № 216/3556/18 у виконавчому провадженні № 65146884, вищезазначені обставини судом першої інстанції помилково були прийняті до уваги в якості належних та допустимих доказів, та суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав в даному випадку для задоволення заяви про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження.
За частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів з огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 , підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 , з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в рівних частинах,на користь ОСОБА_5 необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 536,80 грн, тобто по 178,94 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2023 року скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження по цивільній справі № 216/3556/18, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з кожного окремо,на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції по 178 (сто сімдесят вісім) грн. 94 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді Я.М.Бондар
В.П.Зубакова
Повне судове рішення складено 20 лютого 2024 року.
Головуючий О.О. Тимченко