26 серпня 2010 року № 34560/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Обрізка І.М., Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання Золотому Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в справі за позовом Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенюк-Штефанік» до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенюк-Штефанік» в квітні 2009 року звернувся з позовом в суд до Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області та просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області № 437 від 08.08.2008 року.
В обґрунтування своїх вимог вказує, на те що за клопотанням СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік» Красилівська міська рада 28 березня 2009 року опублікувала проект рішення для громадського обговорення, а 24.04.2008 року виконавчий комітет Красилівської міської ради прийняв рішення №775 про погодження вартості проїзду у пасажирських автобусах на міських маршрутах у розмірі 1,50 грн., а 26 квітня 2009 року у ранковій радіопередачі районного радіомовлення прозвучала інформація у коментарі першого заступника Красилівського міського голови Островської Н.В. про погодження для СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік» вартості проїзду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в справі №2а-4288/09/2270/8 адміністративний позов було задоволено частково.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в справі №2а-4288/09/2270/8 та прийняти нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, в порушення положень ч.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Хмельницькій області було проведено перевірку СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік», якою встановлено необґрунтоване одержання виручки внаслідок завищення тарифу на перевезення пасажирів у міському сполученні, в період з 23 квітня по 01 травня 2008 року. За результатами перевірки було визначено суму необґрунтовано отриманої виручки, яка складає 2925, 00 грн. та накладено штраф у подвійному розмірі суми необґрунтовано отриманої виручки.
Згідно ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 5 цієї ж статті визначено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. В частині 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. N 7-рп/2009 до нормативних належать акти органів місцевого самоврядування, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Крім того як вбачається з тексту самого рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради №775 від 24.04.2009 року про погодження вартості проїзду у пасажирських автобусах на міських маршрутах СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік» дане Рішення набирає чинності з моменту опублікування в газеті «Красилівський вісник».
Однак в порушення законодавчого положення та рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради №775 від 24.04.2009 року СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік» погоджений тариф було застосовано 23 квітня 2009 року, а рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради №775 від 24.04.2009 року про погодження вартості проїзду у пасажирських автобусах на міських маршрутах було опубліковано 02.05.2009 року в газеті «Красилівський вісник». Тобто тариф вартості проїзду у пасажирських автобусах на міських маршрутах в розмірі 1,50 грн. було застосовано ще до опублікування вказаного рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради.
Свої дії позивач мотивує тим, що 26 квітня 2009 року у ранковій радіопередачі районного радіомовлення прозвучала інформація у коментарі першого заступника Красилівського міського голови Островської Н.В. про погодження для СП ТзОВ «Арсенюк-Штефанік» вартості проїзду.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції посилався на норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" де зазначено, що регуляторні органи публікують у друкованих засобах масової інформації та/або розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет або оприлюднюють у інший спосіб, у тому числі через телебачення і радіо, інформацію про здійснення ними регуляторної діяльності.
Однак з такою позицією суду погодитися не можна, оскільки Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» є спеціальним Законом щодо такого регуляторного органу як орган місцевого самоврядування, а тому слід застосовувати норми даного Закону, а не норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" які є загальними.
З огляду на наведене апеляційні вимоги управління Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області підлягають задоволенню.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області задовольнити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в справі №2а-4288/09/2270/8 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі .
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга
Повний текст
виготовлено та підписано
31.08.2010 р.