30 червня 2010 року № 34615/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу,-
В березні 2009 року позивач приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області, в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу № 499 від 05.03.2009 року як неправомірну.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність такої обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права при її прийнятті, просить скасувати постанову суду першої інстанції, справу направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході судових засідань відповідачем, як органом владних повноважень не додано достатніх доказів, що підтверджують її заборгованість перед відповідачем. Штрафні санкції та пеня, включені до вимоги № 499 від 05.03.2009 року відповідачем неправомірно, оскільки вони знаходяться в судовому оскарженні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Ярмолинецькому районі Хмельницької області проведено документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо сплати коштів до Пенсійного фонду України.
За результатами перевірки складено Акт перевірки № 19 від 12.06.2007 р., згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 19 та п. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виявлено відхилення за рахунок заниження страхувальником суми заробітної плати за період з квітня по вересень 2004 р. та відхилення у зв'язку із заниженням фонду оплати праці за вказаний період; донараховано фонд оплати праці в сумі 630 грн. та страхові внески, що підлягають сплаті, в розмірі 216 грн. 90 коп.
На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем винесені рішення № 73 від 12.06.2007 р., яким на підставі п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовані до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу на суму 630 грн. та рішення № 74 від 12.06.2007 р. про застосування на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 358 грн. 63 коп.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 04 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року, відмовлено в задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 про скасування зазначених рішень.
Вимогою про сплату боргу № Ф499 від 05.03.2008 року, яка 06.03.2009 року вручена ПП ОСОБА_1, стверджено загальну суму боргу позивача 1866,28 грн. з яких 906,04 грн. недоїмка, 958,28 грн. фінансові санкції і пеня 1,98 грн.
Рішенням № 68 від 19.01.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду України до позивача застосовано штраф у розмірі 8,90 грн. - 20 відсотків від кількості днів затримки і пеню 1,96 грн. - 0,1 % на суму недоїмки.
Згідно з вимогами ч. ч. 3, 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» о бчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до положень ч. ч. 1-3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Оцінюючи зібрані по справі докази в сукупності, виходячи із змісту чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про те, що Управлінням Пенсійного фонду України у Ярмолинецькому районі Хмельницької області діяло в межах наданих Законом повноважень, так як сума вимоги сформована на підставі боргу згідно судового рішення, яке вступило в законну силу, боргів по внесках, фінансових санкцій і пені, відтак вимога № 499 від 05.03.2009 року на суму 1866 грн. 28 грн. винесена правомірно та скасуванню не підлягає.
З огляду на наведене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на викладене, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року у справі № 2а-3707/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
В.З. Улицький
Повний текст ухвали виготовлено 05.07.2010 р.