7 вересня 2010 року № 34209/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді Любашевського В.П.
суддів Заверухи О.Б.
Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області на постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення коштів, -
В квітні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача. У позовній заяві просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на свою користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області здійснити ОСОБА_2 щомісячний перерахунок та виплатити надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007 рік починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік починаючи з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Постанова суду мотивована тим, що позивач визнаний дитиною війни і користується пільгами приналежними до цього статусу. Щодо надбавки до пенсії за 2007 рік, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про її виплату підлягає задоволенню, оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2007 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року. Також суд зазначив, що норми Закону України «Про Державний бюджет в Україні на 2008 рік» які зупиняли гарантоване ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, а тому позовні вимоги із вказаного моменту підлягають задоволенню.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також зазначає, що не внесені зміни в Закони України «Про Держаний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. Окрім вказаного, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.
З'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням, копія якого долучена до матеріалів справи.
В силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надану ст. 6 Закону соціальну гарантію. 09.07.2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року, оскільки 01.01.2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції поновивши позивачу строк на звернення за захистом своїх прав, попри наполяганні відповідача на відмову в задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, ненавів обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку.
На підставі наведеного та керуючись ст. 102 КАС України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судова колегія вбачає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог за 2007 рік, в частині зобов'язання відповідача виплатити оспорювану надбавку, у зв'язку із пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав та беручи до уваги те, що відповідач наполягає на застосуванні у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 100 КАС України. Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 рік на думку колегії суддів не відповідає обставинам справи та суперечить нормам процесуального права.
Разом з тим, суд при задоволенні позовних вимог позивача за 2008 рік вірно виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому слід зазначити, що пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідною нормою Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2008 рік».
Разом із тим, судова колегія визнає безпідставними доводи апелянта про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області задовольнити частково, а постанову Летичівського районного суду Хмельницької області від 20 травня 2009 року у справі № 2а-160/09 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області про стягнення коштів задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін