19 липня 2010 року № 14915/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрій В.М., Старунський Д.М.,
при секретарі судового засідання - Федунів Б. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
26 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» за 2007-2008 роки, посилаючись на те, що він є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2009 року у справі № 2а-132/09 заявлений позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними. Постановлено стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі 710,93 грн. за 2007 рік та в розмірі 715,50 грн. за 2008 рік.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України. Вказує, що позивачем без поважної причини пропущено строк звернення до суду, тому йому слід відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу по справі, суд виходив з того, що позивач належать до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної їм Управлінням Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31 грудня 2007 року, оскільки 01 січня 2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними, останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином з 22 травня 2008 року позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції не ставилося питання про застосування строків звернення до суду, тому вимоги апелянта щодо застосування строку є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Проте, слід зазначити, що з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів, а тому оскаржуване рішення слід змінити.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, помилково вказавши конкретні розміри виплат які повинні здійснюватись, колегія суддів визнає можливим змінити постанову, зазначивши про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачу з одночасним визнанням неправомірними дій відповідача в частині відмови позивачу у виплаті даного підвищення до пенсії з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, ч.4 ст. 196, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області - задоволити частково , а постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2009 року у справі № 2а-132/09 - змінити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області в частині відмови позивачам у виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням виплачених сум.
В решті постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 07 квітня 2009 року у справі № 2а-132/09 залишити без змін.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України, до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений 23 липня 2010 року.