06 липня 2010 року №10013/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги,-
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Яворівському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щорічної допомоги.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.10.2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 16, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не підлягає задоволенню вимога, щодо нарахування недоплаченої соціальної допомогу за 2006 рік, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», якими обмежувалась дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визнавались не конституційними, а тому є чинним.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була зупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
Твердження апелянта, що управління Пенсійного фонду України не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, тому не може бути належним відповідачем у даній справі, є безпідставним, оскільки згідно п.2.1 «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.
Крім того, згідно ст. 46 Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року пенсія виплачується за минулий час лише нарахованаі невиплачена. В даному випадку пенсія позивачу не нараховувалася, а тому підстав для її стягнення за минулий час немає. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт наполягає на застосуванні строків звернення до суду.
Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 03.12.2007 року року.
Таким чином, підлягають задоволенню вимоги позивача з 03.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.10.2008 року.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі задоволити частково. Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року у справі №2а-8798/08 та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Зобов'язати УПФ України в Яворівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 03.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.10.2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двох місяців може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.
В. Улицький
І. Олендер
В. Каралюс
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.07.2010 року