19 липня 2010 року № 14884/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрій В.М., Старунський Д.М.,
при секретарі судового засідання - Федунів Б. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни,-
18 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», зазначивши, що відповідно до вказаної норми йому щорічно до 5-ого травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у встановленому розмірі. Просив зобов'язати відповідача по справі виплатити недоплачену щорічну разову допомогу за 2008 рік в розмірі 1378 грн.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року в справі № 2а-341/09 позов задоволено. Постановлено зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену частину одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2008 рік в розмірі 1378 грн.
Зазначена постанова мотивована тим, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на отримання щорічної до 5-ого травня разової грошової допомоги у визначеному Законом розмірі. В той же час, позивачу у 2008 році проведена виплата такої допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», який є значно меншим, ніж передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржило Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт вважає, що судом першої інстанції прийнята постанова яка є незаконною і необґрунтованою, оскільки при її винесенні не враховані аргументовані заперечення відповідача та мали місце порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Отже, здійснення виплат разової допомоги ветеранам війни при відсутності відповідних бюджетних призначень буде кваліфікуватись як нецільове використання бюджетних коштів. Також, вважає, що судом не взято до уваги те, що Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів перед іншими. Просить врахувати, що визначені допомоги є разовими, тобто виплачуються щорічно до 5 травня, а чинним законодавством України непередбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачами у 2008 році разової грошової допомоги до 5-ого травня не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача суми з виплати щорічної допомоги за 2008 рік, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 - нормою Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинено на 2008 рік дію ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України» 2008 рік були діючими, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ч.4 ст.196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради - задоволити .
Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 березня 2009 року в справі № 2а-341/09 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 23 липня 2010 року .