09 вересня 2010 року № 30253/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області про стягнення недовиплаченої грошової допомоги, -
В березні 2009 року позивачі звернулися з вказаним вище позовом до суду. Просили стягнути з відповідача на їх користь 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки недоплаченої надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилаються на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат їх пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області провести нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвищення пенсії в розмір 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційних скаргах (щодо кожного позивача) апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того в апеляційних скаргах апелянт зазначає, що позивачами пропущено річний строк звернення до суду на підставі ст. 100 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законне.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що вони мають право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.
Щодо позовних вимог позивачів в частині нарахування підвищення до пенсії за період до 09 липня 2007 року суд першої інстанції вірно зазначив, що положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей» були визнані неконституційними та втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Що стосується вимог позивачів за 2008 рік, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року. Тому вимога позивачів щодо підвищення до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не наполягав на застосуванні строків звернення до суду.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і мають право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Отже, суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, п. 3 ч. 1 ст. 198, 200, ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2009 року у справі № 2-а-653/09/2208 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга