12 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 484/3783/22
провадження № 51-70 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, у цьому ж місті зареєстрованого ( АДРЕСА_1 ) та проживаючого ( АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2022 року за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року, залишеним без змін 15 листопада 2023 року Миколаївським апеляційним судом,ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК - на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 4 ст. 185 КК - на строк 5 років 6 місяців, а за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 1 ст. 70 КК, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КК перераховано засудженому строк покарання за попереднім вироком у виді 80 годин громадських робіт на 10 днів позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано невідбуте за вироком від 27 січня 2022 року і призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців 10 днів.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття покарання зараховано строк тримання під вартою в період з 4 травня 2023 року і до набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів тапроцесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні повторно за викладених у вироку обставин заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві) й у крадіжці, поєднаній із проникненням в інше приміщення та в умовах воєнного стану.
Як установив суд, 3 жовтня 2022 року близько 09:00 на вулиці Садовій у м. Первомайську ОСОБА_5 , скориставшись довірою ОСОБА_6 , заволодів належним останньому мобільним телефоном «Ulefone Armor X8 4/64Gb», вартістю 3989,30 грн, із сім-карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 грн, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 4039,3 грн.
Крім того, 11 жовтня 2022 року близько 22:00 засуджений, тимчасово проживаючи у своєї бабусі ОСОБА_7 на АДРЕСА_2 , проник до літньої кухні домогосподарства, звідки з кишені халату викрав належні останній 5500 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на згадану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення стосовно ОСОБА_5 , пом'якшити йому покарання до 5 років позбавлення волі. Суть доводів скаржника зводиться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам статей 50, 65 КК повною мірою не врахували всіх наявних пом'якшуючих обставин, зокрема щирого каяття засудженого та активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. З огляду на ці обставини захисник вважає, що обраний захід примусу занадто суворий, а для досягнення його мети необхідним і достатнім є покарання менше за розміром, ніж призначив суд.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, правильність юридичної оцінки діянь за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Наведених норм права суд дотримався.
Як убачається з копії вироку, призначаючи ОСОБА_5 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким. Також суд зважив на характер й обсяг вчинених суспільно небезпечних дій; на дані про особу винного, котрий попри судимість на шлях виправлення не став і, не відбувши покарання за попереднім вироком, знову скоїв корисливі злочини.
Разом із цим суд, керуючись ст. 66 КК визнав щире каяття ОСОБА_5 пом'якшуючою обставиною. Водночас, установивши факт учинення кримінального правопорушення стосовно особи з інвалідністю та похилого віку, таку обставину, передбачену ст. 67 вказаного Кодексу, було визнано обтяжуючою.
Узявши до уваги всі обставини, які мають правове значення, місцевий суд умотивовано обрав ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі не в максимальних межах санкцій ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК, а для визначення заходу примусу за сукупністю правопорушень, виходячи з правил ст. 70 цього Кодексу, застосував принцип часткового складання призначених покарань.
Аргументів, які би свідчили про неправильне застосування судом положень ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 71 КК, у поданій касаційній скарзі немає.
Таким чином, за вироком ОСОБА_5 було визначено остаточне за розміром покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців 10 днів, яке полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, є необхідним і достатнім для виправлення останнього, а також запобігання вчиненню нового кримінального правопорушення.
Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
Крім того, аналогічні за змістом доводи про надмірну суворість покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належно розглянув апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_7 і вмотивовано відмовив у їх задоволенні. За змістом копії ухвали апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, у ній із посиланням на фактичні дані у матеріалах кримінального провадження та норми права, якими врегульовано порядок призначення покарання, надано вичерпні відповіді на всі аргументи скаржників.
Оспорювана ухвала відповідає положенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У касаційній скарзі не міститься переконливих і достатніх аргументів, які би доводили невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень й особі засудженого через суворість та котрі можуть слугувати для зміни судових рішень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК. А отже, й відсутня необхідність перевірки матеріалів кримінального провадження.
З огляду на викладене й на те, що зі скарги та копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, у відкритті касаційного провадження за нею слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 серпня 2023 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8