14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 526/997/23
провадження № 51-7521 ск 23
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 ,
встановила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень пунктів 4, 5 ч. 2 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не перевіряє відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Наведене не було враховано при зверненні до суду касаційної інстанції.
За змістом поданої скарги, у ній ОСОБА_4 посилається на неповноту судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки за правилами касаційної процедури. Також потерпілим залишено поза увагою те, що судовий розгляд кримінального провадження було здійснено за визначеною у ч. 3 ст. 349 КПК процедурою, а тому учасники процесу позбавлені права оскаржувати обставини, які ніким не оспорювалися й дослідження яких суд визнав недоцільним.
Скаржником також не наведено обґрунтування допущення судами при здійснення провадження таких порушень норм процесуального права, які в аспекті ст. 412 КПК, є істотними та тягнуть за собою обов'язкове скасування вироку й ухвали на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.
Крім того, вимога потерпілого, викладена у прохальній частині скарги, про направлення справи до найбільш віддаленого від м. Гадяча районного суду Полтавської області не узгоджуються зі ст. 436 КПК (повноваження суду за наслідками розгляду касаційної скарги).
Оскільки касаційна скарга не відповідає положенням ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 19 липня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6