13 лютого 2024 року Київ № 640/7024/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.11.2021 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , судді у відставці на підставі довідки № 485/20-Вих, починаючи з 19.02.2020 в частині обрахування довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працював на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка, будучи суддею у відставці має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Проте, відповідач безпідставно зменшив відсоток нарахування позивачці суддівської винагороди судді у відставці з 80% до 50% розміру суддівської винагороди діючого судді, всупереч постанови Первомайського міського суду Луганської області від 19.06.2012 у справі № 2а-95/1220/2012, що набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Відповідно до ухвали від 19.07.2023 цю справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у ньому.
Від представника позивачки до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просив суд врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, викладені у пункті 58 постанови від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21, відповідно до якого розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитись лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо із закону.
Із аналогічним проханням від позивачки до суду надійшла заява.
Від відповідача також надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивачки.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.12.2009 позивачка отримує пенсію за віком.
У відповідності до посвідчення № НОМЕР_3 позивач є суддею у відставці.
Зі змісту позовної заяви слідує, що з 16.04.1990 по 09.09.2010 ОСОБА_1 працювала суддею Стахановського міського суду Луганської області та була звільнена у відставку, маючи 20 років і 5 місяців стажу роботи на посаді судді та 2 кваліфікаційний клас, присвоєний відповідно до статті 119 Закону України «Про судоустрій України».
Із 16.04.2010 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді, звільнене від сплати податку, на підставі пункту 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ, у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, яке вона отримувала за місцем роботи до 01.10.2010.
Із 01.10.2010 позивачка отримує довічне грошове утримання, як суддя у відставці через органи Пенсійного фонду.
Право позивачки на щомісячне довічне грошове у розмірі 80% від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді було також визнано постановою Первомайського міського суду Луганської області від 19.06.2012 у справі № 2а-95/1220/2012, що набрала законної сили відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012.
Так, відповідно до вказаної постанови було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області обчислити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2012 звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області №85 від 01.03.2012, з перерахуванням суми утримання у подальших періодах при підвищенні грошового забезпечення судді, працюючого на відповідній посаді.
У силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивачка стверджувала, що до 04.11.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснювалось нарахування та виплата позивачці довічного грошового утримання в розмірі 80% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, відповідно до довідки про її розмір станом на 01.01.2019.
10.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою з приводу перерахунку призначеного довічного грошового утримання із нового розміру суддівської винагороди, визначеного згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці за № 485/20-Вих від 26.02.2020.
Оскільки у порушення положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, перерахунок довічного грошового утримання здійснений не був, позивачка звернулася з позовом до суду.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 640/20302/20 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 10.03.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області від 26.02.2020 №485/20-Вих, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Вказаним рішенням суду зобов'язань зі здійснення жодних інших змін щодо належних позивачці виплат чи зміни обрахування довічного грошового утримання на відповідача не покладалось, а розмір довічного грошового утримання (у відсотках) відповідачем під час судового розгляду не оспорювався.
Після набрання рішення суду у справі № 640/20302/20 законної сили, листом від 17.12.2021 № 34089-34779/Р-02/8-2600/21, відповідач повідомив позивачку, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021 та ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду, рішенням Головного управління від 04.11.2021 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Луганській області від 26.02.2020 № 485/20-Вих, починаючи з 19.02.2020.
Зазначено, що оскільки постановою суду не зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному відсотку, тому розрахунок розміру згідно з рішенням суду проведено відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також цією статтею передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначено також, що до стажу судді при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці позивачці зараховано 20 років 5 місяців 16 днів, отже права на збільшення відсотків позивачка не має.
Не погоджуючись із рішенням відповідача від 04.11.2021 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 485/20-Вих, починаючи з 19.02.2020, в частині обрахування довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працював на відповідній посаді, позивачка звернулася з позовом до суду.
Предметом цього спору є правомірність зменшення відповідачем відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці за наслідками здійсненого на виконання рішення суду у справі № 640/20302/20 перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У силу вимог статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У силу вимог статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення прав кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність із дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20.
Щодо, вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 80% суддівської винагороди діючого судді, суд зазначає таке.
Від часу призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» правове регулювання цих правовідносин неодноразово змінювалося. Відтоді, зокрема відбулась зміна відсоткового значення базового розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та зміна правил визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як убачається з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки із цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як установлено судом, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2021, рішенням Головного управління від 04.11.2021 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Луганській області від 26.02.2020 № 485/20-Вих, починаючи з 19.02.2020.
Зазначено, що оскільки постановою суду не зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідному відсотку, тому розрахунок розміру згідно з рішенням суду проведено відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також цією статтею передбачено, що за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначено також, що до стажу судді при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці позивачці зараховано 20 років 5 місяців 16 днів, отже права на збільшення відсотків позивачка не має.
Таким чином відповідачем було визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання, який з 19.02.2020 становить: 94590, 00 * 50% = 47 295, 00 грн. + 2176, 05 грн. (розмір пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») = 49 471, 05 грн.
Кошти по перерахунку згідно рішення суду за період з 19.02.2020 по 30.11.2021 у розмірі 194 943, 95 грн. нараховані та будуть виплачені у відповідності з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України.
Суд констатує, що з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, право на які суддя набув на момент виходу у відставку відповідно до наявного стажу, не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві. Тож при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» має застосовуватись норма, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, відповідач, вчиняючи оскаржувані дії (приймаючі рішення), протиправно застосував відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці згідно із частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI, проте зазначена норма не стосується перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, а має застосовуватись лише виключно при призначенні нового (первинного) призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Судом установлено та не заперечувалось учасниками справи, що стаж судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання позивачки становить 20 років 5 місяців 16 днів.
Суд при прийнятті рішення зважає на неспівмірність розміру щомісячного довічного грошового утримання щодо суддів, які вийшли у відставку на підставі раніше діючого законодавства, отримавши гарантовану 80 відсоткову виплату, і тими, які з аналогічним стажем роботи отримають лише 50 відсоткову гарантовану виплату (без урахування подальшого збільшення відсоткового значення за кожний рік роботи).
Однак, суд застосовує статтю 22 Конституції України, у якій закріплено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Йдучи у відставку у 2010 році позивачка правомірно сподівалася на належний їй відсоток щомісячного грошового забезпечення судді у відставці, який вираховується із грошового утримання судді (суддівського винагороди судді), який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачка має право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з розрахунку 80% суддівської винагороди діючого судді, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», викладені у пункті 58 постанови від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21, відповідно до якого розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитись лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо із закону.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачкою було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про протиправність рішення відповідача, а відтак уважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1984, 80 грн. згідно з квитанцією від 02.05.2022 № 61567369, який підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.11.2021 щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , судді у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області № 485/20-Вих від 26.02.2020, починаючи з 19.02.2020 в частині обрахування довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працював на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) судовий збір у сумі 1984, 80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.