Справа № 607/1407/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/39/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
12 лютого 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора групи прокурорів - керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 від 18.01.2024р. У кримінальному провадженні №42023212060000037 від 15.11.2023р.
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і забороною залишати місце проживання в АДРЕСА_1 , цілодобово (за виключенням звернення до медичних закладів за відповідної необхідності чи оголошення повітряної тривоги по місцю відбування домашнього арешту).
Покладено на нього процесуальні обов'язки, згідно ст.194 КПК.
Строк дії ухвали встановлено до 00 год. 00 хв. 17 березня 2024 року.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим та прокурором докази доводять існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, відносно нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги мотивує тим, що сам факт застосування запобіжного заходу на підставі резолютивної частини ухвали слідчого судді порушує конституційні права підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки слідчий суддя не міг застосовувати норми ч.2 ст.376 КПК України при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу.
Адвокат вказує, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами обставини, які передбачені ч.1 ст.194 КПК України.
Також вказує, що прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, а також не надано слідчому судді доказів існування ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а тому до нього не повинен застосовуватись жоден із запобіжних заходів.
Вмінена ОСОБА_7 кваліфікуюча ознака - вимагання неправомірної вигоди явно відсутня, оскільки неможливе таке вимагання за явно неправомірні дії.
Також вважає, що процесуальні документи, які надані до клопотання не містять достатніх та допустимих фактичних даних, які б підтверджували всі обставини, що прокурор вважає встановленими згідно повідомлення про підозру.
Також вважає, що із змісту повідомлення про підозру та у описаних діяннях ОСОБА_7 немає складу кримінального правопорушення, визначеного ст.368 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи захисника про невідповідність Конституції України дій слідчого судді щодо проголошення резолютивної частини ухвали про застосування запобіжного заходу в апеляційній скарзі викладені узагальнено, оскільки захисник не вказує які саме, на його думку, конституційні права підозрюваного ОСОБА_7 були порушені.
Твердження захисника, що слідчий суддя не вправі застосовувати норми ч.2 ст.376 КПК України при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.376 КПК України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
При цьому, ні глава 29 КПК України, ні стаття 3 КПК України не містить визначення поняття “судове рішення”.
Однак, відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
Аналіз окремих положень КПК України дозволяє зробити однозначний висновок, що реалізація слідчим суддею функції судового контролю під час кримінального провадження здійснюється шляхом прийняття процесуальних рішень (ч. 1 ст. 110 КПК України), а зовнішньою формою таких процесуальних рішень є відповідні ухвали слідчого судді (розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження», глави 20 «Слідчі дії», 21 «Негласні слідчі (розшукові) дії», параграфу 4 «Продовження строку досудового розслідування» глави 24 «Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування», 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень», 26 «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» розділу ІІІ «Досудове розслідування»).
Згідно ч.2 ст.110 КПК судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу.
Наведені положення кримінального процесуального закону дають підстави для висновку, що процесуальне рішення слідчого судді у формі ухвали є судовим рішенням.
Також, відповідно до висновку щодо застосування ч.2 ст.376 КПК України, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року (справа №461/1434/18) у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Згідно висновку щодо щодо застосування ч.1 ст.380 КПК України, викладеного у постанові ОП ККС ВС від 18 листопада 2019 року (справа № 367/3068/17) якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Серед мотивів такого висновку ОП ККС ВС також зазначила, що судовими рішеннями є, у відповідності до ст.369 КПК України, вироки, ухвали та постанови. Згідно приписів ч.2 ст.110 КПК України, судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 цього Кодексу. Крім того, як вбачається з положень ч.2 ст.369 КПК України, рішення слідчих суддів відносяться до системи судових рішень.
Наведені положення кримінального процесуального закону і висновки суду касаційної інстанції щодо порядку їх застосування підтверджують безпідставність доводів захисника про незаконність проголошення слідчим суддею резолютивної частини ухвали.
Доводи апеляційної скарги про скасування ухвали слідчого судді через необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри апеляційний суд також відхиляє з наступних мотивів.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що 18 січня 2024 року прокурор групи прокурорів - керівником Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Згідно вказаної підозри, наказом директора Філії «Чортківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 09.08.2023 № 136-к ОСОБА_7 призначено на посаду в.о. лісничого Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» органи державної лісової охорони є правоохоронними органами.
Відповідно до «Положення про державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 та Додатку до нього, лісничий входить в склад державної лісової охорони, а Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.
Відповідно до посадової інструкції в.о. лісничого Гермаківського лісництва ОСОБА_7 , затвердженої директором Філії «Чортківське лісове господарство» від 11.09.2023, лісничий є безпосереднім організатором лісогосподарського виробництва і керівником виробничого підрозділу лісництва.
Таким чином ОСОБА_7 , як виконувач обов'язків лісничого Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, при виконанні службових обов'язків постійно здійснює функції представника влади та службової особи, користується делегованими центральним органом виконавчої влади повноваженнями, а тому, відповідно до примітки 1 до ст.364 КК України, є службовою особою.
Відповідно до п.п. «е» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи державної лісової охорони є суб'єктом відповідальним за корупційні правопорушення.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам державної лісової охорони забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Згідно із ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» посадовим та службовим особам державної лісової охорони забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання корупції» особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Водночас ОСОБА_7 , незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, відповідно до вимог зазначеного законодавства та ст.19 Конституції України, зобов'язаним діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, знехтував вимогами законодавства і за висновками органу досудового розслідування вчинив умисний, корисливий, корупційний злочин з використанням наданого йому службового становища за наступних обставин.
Так, 07.11.2023, у невстановлений досудовим розслідуванням час, до в.о. лісничого Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство» ОСОБА_7 з метою придбання декоративних хвойних саджанців та новорічних ялинок на зрізі звернувся ОСОБА_10 , на що ОСОБА_7 повідомив, що він дійсно займається реалізацією вищевказаної лісопродукції у вказаному лісництві. У ході вказаної розмови з ОСОБА_10 в ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, шляхом одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди за відпуск лісопродукції у його лісництві. З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 довів ОСОБА_10 наступні виключні умови придбання вказаної лісопродукції. Так, при замовленні ОСОБА_10 декоративних хвойних саджанців та ялинок в бухгалтерських документах ОСОБА_7 буде відображати лише їх частину та із заниженням їх висоти, чим здешевить вартість лісопродукції, а різницю між вказаною та дійсною вартістю ОСОБА_10 необхідно буде надати ОСОБА_7 в якості грошової винагороди за надання йому можливості придбання згаданої лісопродукції. Окрім того, під час розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що на даний час в лісництві відсутні встановлені ліміти на придбання новорічних ялинок, а тому він зможе їх реалізувати лише за умови надання йому грошових коштів та поза встановленою формою реалізації новорічних ялинок, яка діє у Філії «Чортківське лісове господарство». Також ОСОБА_7 повідомив, що в разі ненадання йому грошових коштів ОСОБА_10 не зможе придбати відповідну лісопродукцію. Після повідомлення ОСОБА_10 про кількість хвойних саджанців та новорічних ялинок, які він бажає придбати у лісництві, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище, переслідуючи корисливий мотив, здійснивши відповідні підрахунки повідомив ОСОБА_10 , що за відпуск вказаної лісопродукції йому необхідно надати грошові кошти в сумі 39700 гривень. ОСОБА_10 , будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, може потягнути порушення його законних прав та інтересів, 15.11.2023 звернувся до правоохоронних органів з метою викриття протиправної діяльності останнього.
Надалі, 22.11.2023 ОСОБА_10 за попередньою домовленістю із ОСОБА_7 приїхав у Гермаківське лісництво Філії «Чортківське лісове господарство», розташоване за адресою: вул. Лісничівка, 10, с. Гермаківка Чортківського району Тернопільської області для придбання частини обумовленої кількості лісопродукції, а саме декоративних саджанців хвойних порід. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення, того ж дня близько 14 год. 15 хв. в адміністративній будівлі Гермаківського лісництва ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що для придбання частини обумовленої кількості лісових культур, а саме 50 саджанців «самшиту», 15 саджанців «ялинок голубих» та 15 саджанців «ялівця колоновидного» останньому необхідно надати готівкові кошти в сумі 7800 гривень, при цьому в бухгалтерських документах буде відображено лише частину з вищевказаної суми в розмірі 2040 гривень. Після оголошення ОСОБА_7 вказаної суми, виконуючи протиправну вимогу останнього, ОСОБА_10 22.11.2023 близько 14 год. 15 хв. надав йому грошові кошти в сумі 7800 гривень як частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, яку ОСОБА_7 одержав шляхом вимагання для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням службового становища щодо реалізації частини лісопродукції.
Окрім того, того ж дня, в.о. лісничого ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що новорічні ялинки на зрізі ОСОБА_10 потрібно вибрати в розсаднику лісництва особисто, проте придбати їх можна лише на висловлених ним раніше умовах у грудні 2023 року. В подальшому, 07.12.2023 близько 14.00 згідно з попередньою домовленістю з в.о. лісничого ОСОБА_10 прибув в Гермаківське лісництво для огляду новорічних ялинок. У ході розмови ОСОБА_7 повідомив, що наприкінці грудня 2023 року ОСОБА_10 зможе забрати 100 ялинок висотою до двох метрів за ціною 200 гривень за штуку та 5 ялинок за ціною 140 гривень за 1 метр, однак лише при наданні йому завдатку за проведення зрізу ялинок у сумі 2000 гривень як частини обумовленої неправомірної вигоди. Після цього на вимогу ОСОБА_7 ОСОБА_10 було передано наявні грошові кошти в сумі 1300 гривень.
Надалі, 21.12.2023 близько 15 год. 25 хв. ОСОБА_10 за попередньою домовленістю із ОСОБА_7 , виконуючи його протиправну вимогу, перебуваючи в службовому кабінеті в.о. лісничого в адміністративній будівлі Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України», що розташоване за адресою: вул. Лісничівка, 10, с. Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, передав ОСОБА_7 раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 22500 гривень, з яких 9360 гривень це офіційний платіж у касу, які в подальшому мали бути внесені на рахунки лісового підприємства, а 13140 гривень неправомірна вигода за неофіційний відпуск 105 новорічних ялинок на зрізі.
Так, ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання та одержання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 20 200 гривень як неправомірну вигоду, яку ОСОБА_7 вимагав за відпуск 80 хвойних саджанців та 105 новорічних ялинок на зрізі.
19 січня 2024 року (клопотання датоване 18.01.2024 року) прокурор групи прокурорів - керівник Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області ОСОБА_9 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що такий висновок є правильним, оскільки пред'явлена ОСОБА_7 підозра за ч.3 ст.368 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення ОСОБА_10 від 15.11.2023 про вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди в ОСОБА_10 за відпуск хвойних саджанців та новорічних ялинок у вказаному лісництві; протоколами допиту свідка ОСОБА_10 з приводу вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_7 ; протоколом огляду від 22.11.2023, в ході якого оглянуто саджанці хвойних порід дерев на підставі добровільної заяви ОСОБА_10 ; протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 21.12.2023; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом обшуку від 21.12.2023 у приміщенні службового кабінету Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство» ДП «Ліси України», що розташоване за адресою: вул. Лісничівка, 10, с. Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, під час якого вилучено предмет неправомірної вигоди.
Оцінюючи достатність зафіксованих під час досудового розслідування даних для висновку про обґрунтованість підозри у причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що вона доведена прокурором.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86; пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04; Мюррей проти Сполученого Королівства).
На переконання апеляційного суду, в даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами, зазначеними у клопотанні, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з метою здійснення подальшого розслідування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи захисника щодо відсутності доказів обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри з підстав порушення правил підслідності при здійсненні окремих слідчих дій не є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу з урахуванням того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Доводи апеляційної скарги про явну відсутність підстав для висновку про наявність такої кваліфікуючої ознаки як вимагання неправомірної вигоди є безпідставними, оскільки відповідно до п.5 примітки ст.354 КК України у статтях 354, 368, 368-3 і 368-4 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Зі змісту протоколу допиту ОСОБА_10 від 15.11.2023р. видно, що ОСОБА_7 як працівник лісгоспу при обговоренні умов збуту саджанців хвойних порід обов'язковою умовою їх придбавання назвав необхідність передати йому неправомірну вигоду та зазначив, що без виконання цієї вимоги свідок не зможе реалізувати своє право на їх придбання.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що з огляду на наведені у клопотанні слідчого відомості і додані до нього докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Відповідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Посилання в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_8 про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та дійшов до вірного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя оцінив в сукупності всі обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення, врахував, що ОСОБА_7 на даний час повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із конфіскацією майна, і те, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших учасників, які встановлюються, зокрема, на працівників Гермаківського лісництва Філії «Чортківське лісове господарство», із якими ОСОБА_7 знайомий і відносно встановлення яких ще проводяться слідчі дії на їх причетність до вчинення кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом координування своїх дій з іншими особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що вказує на доцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів існування ризиків апеляційний суд відхиляє, оскільки запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення негативної процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належного виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігатиме спробам вчинення ризиків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів звертає увагу на те, що слідчий суддя у своїй ухвалі не визнав цей ризик доведеним, а тому доводи захисника про скасування ухвали з цього приводу є безпідставні.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких апелянт просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить захисник, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 січня 2024 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді