30 січня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням вимог ст.69 КК України у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 14 лютого 2023 року о 17 год. 13 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «КІА К5» д.н.з НОМЕР_1 у стані наркотичного сп'яніння (амфетамін, метамфетамін), рухаючись проїзною частиною вул. Харківське шосе, 210 у м. Києві, в напрямку від вул. Чернігівської по площі Харківської, допустив порушення вимог п. 18.4, 12.4 ПДР, яке виразилось в тому, що він, рухаючись зі швидкістю 64,12 км/год. +/- 2,56 км/год., яка перевищує максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год., створив своїми односторонніми діями для себе умови, в яких був позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни та постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу. Так, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначено дорожньою розміткою 1.14.1 додатку 2 та дорожніми знаками 5.38.1 (пішохідний перехід) і 5.38.2 (пішохідний перехід) додатку 1 до ПДР України, який розташований навпроти будинку № 210, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, а саме, звернувши увагу, що перед нерегульованим пішохідним переходом зменшують швидкість транспортні засоби, що рухались крайньою лівою та середньою смугами попутного напрямку, не зупинився та не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, виїхавши на пішохідний перехід, допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по пішохідному переходу з ліва на право відносно руху «КІА К5», та мав перевагу в русі, в результаті чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки: перелом медіальної кісточки правої гомілки (зі зміщенням уламків); уламковий перелом діафіза правої малогомілкової кістки в дистальній третині (зі зміщенням уламків).
Порушення вказаних пунктів ПДР України водієм ОСОБА_6 знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, які настали у ДТП, а саме, заподіянні потерпілому ОСОБА_9 середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити в частині застосування додаткового покарання і не застосовувати до ОСОБА_6 позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема вказує, що суд безпідставно не застосував ч.2 ст.69 КК України. Звертає увагу, що ОСОБА_6 працює водієм таксі неофіційно і призначення йому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, позбавить його доходів та можливості утримувати свою сім'ю.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити йому покарання в межах санкції ст.286-1 КК України та на підставі положень ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на певний строк з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином та яке вчинено ним вперше, наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які його обтяжують, позиції прокурора, який просив призначити йому покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, у суду першої інстанції були всі підстави призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України. Вказує, що суд не навів підстав, які б підтверджували неможливість його виправлення без реального відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, наявності обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття, добровільного відшкодування шкоди потерпілому, перебування на утриманні малолітньої дитини, відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також відсутності претензій з боку потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_6 основного покарання на підставі ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Підстав не призначати ОСОБА_6 додаткове покарання на підставі ч.2 ст.69 КК України, а також для звільнення останнього від відбування покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до положень ст.75 КК Українисуд не вправі застосовувати звільнення від відбування покарання до осіб, засуджених за кримінальні правопорушення, пов'язані із порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2023 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3