Справа №754/17770/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/465/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
30 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 12023105030001313 - прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про арешт майна - автомобіля марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору) у кримінальному провадженні №2023105030001313 від 08.12.2023 р. за ч. 1 ст. 309 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №2023105030001313 від 08.12.2023 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме автомобіль марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору) власником якого є ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409, 411 КПК України) та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (п. 3 ч. 1 ст. 409, 412 КПК України).
Апелянт вказує на те, що на даний час проводиться досудове розслідування та встановлюються всі обставини кримінального правопорушення, в тому числі, з якою метою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перевозив в автомобілі дві пігулки блакитного кольору, схожі на наркотичний засіб та чи має відношення до вчинення даного кримінального правопорушення власник автомобіля.
Враховуючи, що саме вказаним транспортним засобом - автомобілем марки «КІА», моделі «СЕЯАТО» з д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору), здійснювалось перевезення полімерного прозорого пакету з двома пігулками блакитного кольору, схожі на наркотичний засіб, він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України та це є підставою для його арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати речового доказу, який має істотне значення для даного кримінального провадження та в подальшому під час досудового розслідування та судового розгляду, унеможливить надання доступу до нього в ході відкриття матеріалів досудового розслідування, проведення його огляду та вилучення зразків для експертного дослідження.
В судове засідання представник власника майна не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав.
З урахуванням вищевикладеного, а також думки прокурора, який вважав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності представника, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ, у відповідності до ст. 422 КПК Українита вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності представника власника майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію сторони обвинувачення, який просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що ВД Деснянського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105030001313 від 08.12.2023 р. за ч. 1 ст. 309 КК України, під час якого встановлено, що 08.12.2023 р. приблизно о 17 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 1 В, ОСОБА_8 добровільно видав полімерний прозорий пакет з двома пігулками блакитного кольору, які придбав та зберігав для власного вживання, без мети збуту.
08.12.2023 на спеціальну лінію «102» надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом - автомобіля марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору), зберігав при собі речовини, обіг яких заборонено або обмежено законом. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу.
Дане повідомлення зареєстроване в ITC ІПНП Деснянського УП ГУНП в м. Києві за № 52663 від 08.12.2023 р.
В ході відпрацювання вищевказаного повідомлення проведено огляд місця події за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 1-В, в результаті якого в присутності понятих було вилучено прозорий полімерний пакет з двома пігулками блакитного кольору, поміщений до спец-пакету НПУ № «ICR0014560», та транспортний засіб - автомобіль марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору).
08.12.2023 р. постановою дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві автомобіль марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023105030001313 від 08.12.2023 року.
Досудовим розслідуванням встановлено, що власником зазначеного автомобіля є ОСОБА_7
11.12.2023 прокурор Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме автомобіля марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору).
З метою збереження речових доказів виникла, необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
14.12.2023 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва у задоволенні вказано клопотання прокурора відмовлено.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, у клопотанні не наведені підстави та відповідне обґрунтування необхідності арешту автомобіля, крім того, зі змісту клопотання не вбачається, яке доказове значення у вказаному кримінальному провадженні має (або може мати) автомобіль марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору), зважаючи на те, що досудове розслідування проводиться по факту незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту та з матеріалів клопотання не вбачається, що автомобіль є засобом вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя звернув увагу на те, що наявність постанови дізнавача про визнання автомобіля речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту з метою збереження речових доказів, із чим погоджується колегія суддів.
Відтак, постанова дізнавача від 08.12.2023 має суто формальний характер, так як не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України. А тому, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому були вислухані доводи прокурора, заперечення представника власника майна, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Разом з цим, прокурором не доведено та слідчим суддею не встановлено жодної з підстав, визначених ч. 2 ст. 170 КПК Українидля накладення арешту на майно.
Так, жодних об'єктивних підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому є речовими доказами в даному кримінальному провадженні з урахуванням наданих стороною обвинувачення та стороною захисту документів на підтвердження та спростування вимог клопотання, які були дослідженні слідчим суддею, колегія суддів не вбачає.
Слідчим суддею вірно встановлено, що відповідно до змісту клопотання постановою дізнавача від 08.12.2023 вилучений автомобіль марки «КІА», моделі «CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 , 2006 року випуску, сірого кольору) власником якого є ОСОБА_7 ,визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Однак, сам по собі факт наявності постанови про визнання вказаного майна речовим доказом не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Отже, посилання прокурора на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК Українине містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону. Постанова про визначення вказаного майна на яке прокурор просить накласти арешт в матеріалах клопотання, як встановлено під час апеляційного розгляду має формальний характер.
Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Однак з урахуванням обставин встановлених слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна та під час перевірки оскаржуваного рішення за результатом вказаного розгляду, колегію суддів не встановлено таких доказів, які були б беззаперечні та давали суду впевненість у тому, що не настануть негативні наслідки, як для кримінального провадження так і для особи на майно якої ставиться питання про арешт.
Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування не доведено та слідчим суддею не встановлено.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.
Отже, клопотання прокурора не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України.
З огляду на зазначене, вказані в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються викладеним.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, з викладеними у ній доводами без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4