26 грудня 2023 року місто Київ
справа № 759/18221/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/13185/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Петренко Н.О. від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, ОСОБА_6 , про визнання договору недійсним,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., ОСОБА_6 , про визнання договору недійсним.
Позов обґрунтовано тим, що 13 березня 2018 року ОСОБА_4 дав у борг ОСОБА_2 26 196 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 вересня 2019 року становило 639 968 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі № 759/18285/19 задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість в сумі 26 196 доларів США.
Після набрання рішенням законної сили, 5 жовтня 2022 року представник позивача отримав виконавчий лист та звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва.
Стало відомо, що ОСОБА_2 на праві власності належали 1/3 та 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 . Однак, під час розгляду справи про стягнення боргу, а саме 26 травня 2021 року, вказана квартира була продана ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що ОСОБА_2 уклав фраудаторний правочин, тобто правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору, метою якого було невиконання майбутнього рішення суду та взятих на себе боргових зобов'язань. При цьому він продовжує бути зареєстрованим у квартирі та проживає в ній, а ціна продажу квартири вочевидь є заниженою.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , від 26 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., номер запису в реєстрі 2157.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 26 травня 2021 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у розмірі 38 600 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ "Оксани Яценко" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 984 грн. 80 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та не передбачали реального настання правових наслідків, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховування майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , а тому оспорюваний правочин на підставі статті 234 ЦК України є недійсним. Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
(1) У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, крім того, він взагалі не був повідомлений про розгляд даної справи.
Щодо фіктивності спірного правочину зазначає, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 . Маючи намір покращити житлові умови, 26 травня 2021 року він продав належну йому квартиру за 1 565 220 грн., що еквівалентно 57 000 доларів США. В цей же день, за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , між ними укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , при цьому квартира була придбана за 1 729 683 грн., що еквівалентно 63 000 доларів США. Наведені обставини свідчать, що оспорюваний правочин є реальним, а ОСОБА_1 став добросовісним набувачем квартири.
Суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 зареєстрований і проживає у спірній квартирі, оскільки на виконання умов договору купівлі-продажу від 26 травня 2021 року попередні власники зняті з реєстрації місця проживання. При цьому з 29 травня 2021 року у вказаній квартирі зареєстровані та проживають лише ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджується відповідними доказами, доданими до апеляційної скарги.
Крім того, ОСОБА_2 на праві власності належить інше нерухоме майно, а саме: земельна ділянка в Київській області, кадастровий номер 3223186800:04:014:0001; житловий будинок АДРЕСА_4 . Наявність у нього іншого майна дозволяє повністю розрахуватися за боргом перед позивачем.
(2) Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що висновок суду про фіктивність договору купівлі-продажу квартири від 26 травня 2021 року не відповідає обставинам справи. Так, квартира була продана за 1 729 683 грн., в той час як згідно звіту про оцінку майна ТОВ "Веди" її вартість складала 1 647 870 грн. 91 коп., що спростовує твердження позивача про продаж квартири за заниженою вартістю.
Поза увагою суду також залишилася та обставина, що після продажу, у спірній квартирі ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_5 не проживають і не зареєстровані. При цьому відповідна інформація була наявна у суду, що підтверджується відомостями, наданими Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА на запит самого ж суду.
ОСОБА_2 не вчиняв дій, направлених на те, щоб перестати бути платоспроможним, оскільки йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_4 , на який накладено арешт приватним виконавцем з метою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_4 . Більше того, саме у цьому будинку ОСОБА_4 проводив будівельні роботи щодо сплати вартості яких і виник спір у справі № 759/18258/19, а не щодо стягнення боргу за договором позики, як зазначає позивач. Вартість будинку та земельної ділянки на якій він розташований може покрити заборгованість перед ОСОБА_4 .
Судом було залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_6 , оскільки вона надавала нотаріальну згоду на укладення її чоловіком оскаржуваного договору. Проте в оскаржуваному рішенні не зазначено про її участь у розгляді справи.
Справа підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного, через неналежний виклик інших учасників справи, вони були позбавлені права заперечувати проти позову.
Суд також неправильно розподілив судові витрати, оскільки судовий збір не був сплачений позивачем, а його стягнення на користь АБ "Оксани Яценко" є безпідставним. Витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, характером виконаних адвокатом робіт та витраченим часом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про її обґрунтованість та просить задовольнити.
Поданий представником ОСОБА_4 - Яценко О.В. відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки поданий поза межами встановленого судом строку для вчинення відповідної процесуальної дії і підстав для його поновлення судом не встановлено.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційні скарги з наведених в них підстав та просили їх задовольнити.
Представник ОСОБА_4 - Яценко О.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_6 в судовому засіданні просила задовольнити апеляційні скарги.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В. в судове засідання не з'явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі № 759/18285/19 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 несплачену суму боргу в розмірі 26 196 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становить 639 968 грн.), проценти за користування грошовими коштами в розмірі 5 874,80 доларів США (еквівалент за офіційним курсом НБУ, станом на 24 вересня 2019 року становить 143 531 грн.). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. та судовий збір в розмірі 7 834 грн. 90 коп. (том І а.с. 43-47).
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не повернув ОСОБА_10 позичені 13 березня 2018 року грошові кошти в сумі 26 196 доларів США, а тому вони підлягають стягненню в судовому порядку з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 3 серпня 2022 року скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі № 759/18285/1 та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 заборгованість за договором в розмірі 26 196 доларів США; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 6 399 грн. 55 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 16 333 грн. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 153 грн. 03 коп.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, фактично про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4 приймав участь у будівництві приватного будинку ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) і між сторонами склалися правовідносини на підставі договору будівельного підряду. Сума боргу в розмірі 26 196 доларів США виникла у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 наданих послуг, а не на підставі договору позики.
5 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 759/18285/19, виданого Святошинським районним судом міста Києва від 5 жовтня 2022 року. В це же день накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 (том І а.с. 40, 164).
26 травня 2021 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., реєстраційний номер 2157, відповідно до умов якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 (том І а.с. 35-38).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За змістом частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 дійшов висновків, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено".
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як наголошував Верховний Суд України (постанови від 1 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину потрібно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Отже, у справах про оспорювання договору за позовом особи, яка не є його стороною, спершу потрібно встановити, яким чином договір порушує (зачіпає) її права та законні інтереси.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або
культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України).
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
За умови встановлення факту наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що права кредитора порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника.
Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_2 , відчужуючи належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , був обізнаний про розгляд Святошинським районним судом міста Києва справи № 759/18285/19 за позовом ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів, а тому діяв недобросовісно з метою уникнення виконання грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду погодитися не може.
По-перше, судом допущено порушення норм процесуального права, що суттєво вплинуло на правильність і об'єктивність встановлення обставин справ.
Так, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не був повідомлений ані про наявність судового спору, ані про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, про що він зазначає в апеляційній скарзі.
Зазначена обставина підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 судових повісток про розгляд справи. При цьому конверти, які були повернуті на адресу суду першої інстанції із зазначенням причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою" не можна вважати належним повідомленням про дату, час і місце засідання суду.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази будь-якого повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а рішення суду ухвалене за його відсутності,
на що посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, то ця обставина є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
По-друге, задовольняючи позов, суд фактично погодився з доводами позивача щодо нереальності оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки ціна договору занижена, сторони договору не змінили свого місця проживання і фактичного володіння квартирою, правочин направлений виключно на уникнення виконання грошового зобов'язання.
Проте, як убачається з поданих скаржником ОСОБА_1 доказів на стадії апеляційного провадження, що зумовлено неможливістю їх подання в суді першої інстанції з підстав неповідомлення судом про розгляд справи, перед укладенням оспорюваного правочину 26 травня 2021 року, ОСОБА_1 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 , за ціною 1 565 220 грн., що еквівалентно 57 000 доларів США (том І а.с. 161).
За умовами договору купівлі-продажу квартири від 26 травня 2021 року, квартира АДРЕСА_1 продана ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за ціною 1 729 683 грн., що еквівалентно 63 000 доларів США. При цьому її ринкова вартість визначена на рівні 1 647 870 грн. 91 коп. (том І а.с. 132-133).
Крім того, згідно інформаційних довідок Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА з 29 травня 2021 року в спірній квартирі зареєстровані виключно: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (том І а.с. 54, 55, 56; том І а.с.166-171).
Наведені обставини дають підстави для висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу направлений на реальне настання правових наслідків для його сторін та їх волевиявлення відповідало зовнішньому його прояву.
Поряд з тим, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 3223186800:04:014:0001, та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_4 (том І а.с. 162-165).
Оскільки у ОСОБА_2 наявне інше нерухоме майно, за рахунок якого ОСОБА_4 не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, відсутні підстави вважати, що його права, як кредитора, порушені укладенням угоди про відчуження майна, що не має наслідком неплатоспроможності боржника.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а суд першої інстанції не встановив, що під час укладення спірного договору не було дотримано вимог чинного законодавства, у тому числі щодо дійсної волі сторін, то відсутні правові підстави для задоволення позову
Інші доводи апеляційних скарг є несуттєвими, а тому підстави для надання їм правової оцінки за вказаних вище обставин відсутні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
Відповідно до частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи
касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи викладене, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір по 2 997 грн. 20 коп. на кожного.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, ОСОБА_6 , про визнання договору недійсним, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2 997 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 2 997 грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: