26 грудня 2023 року місто Київ
справа № 760/27756/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/13491/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Калініченко О.Б. від 3 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство "Національні інформаційні системи", Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській області, про усунення перешкод у розпорядженні майном та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Росвен Інвест Україна", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП "Національні інформаційні системи", Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській області, про усунення перешкод у розпорядженні майном та зобов'язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що 8 вересня 2010 року ОСОБА_1 придбав автомобіль марки Mercedes - Benz 313 CDI, номер кузова НОМЕР_1 . В цей же день було зареєстровано право власності на автомобіль.
4 серпня 2021 року позивач вирішив зняти транспортний засіб з реєстрації, однак звернувшись до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області, йому стало відомо, що 11 листопада 2019 року реєстратором ДП "Національні інформаційні системи" було зареєстроване приватне обтяження на його автомобіль на підставі договору
відступлення прав вимоги від 16 березня 2018 року. Обтяжувачем є ТОВ "Росвен Інвест Україна", а боржником - ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що на момент придбання ним автомобіля, у реєстрі не було жодного обтяження, а тому він є добросовісним набувачем транспортного засобу, на якого таке обтяження не може розповсюджуватися.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати ТОВ "Росвен Інвест Україна" усунути йому перешкоди у розпорядженні майном, шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого запису № 27199242 про обтяження рухомого майна - автомобіль марки Mercedes - Benz 313 CDI, номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внесений реєстратором ДП "Національні інформаційні системи" Біленькою Є.В. від 11 листопада 2019 року; зобов'язати ТОВ "Росвен Інвест Україна" у п'ятиденний строк подати до ДП "Національні інформаційні системи" заяву про внесення змін (припинення і виключення з реєстру приватного обтяження) до запису № 27199242 від 11 листопада 2019 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в частині виключення запису щодо об'єкта обтяження - автомобіля Mercedes - Benz 313 CDI 2003, номер кузова НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 3 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення і виключення з реєстру приватного обтяження є неефективним способом захисту; вимог про припинення обтяження (застави) позивач не заявляв.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові № 761/42510/17 від 20 січня 2021 року, оскільки спірні правовідносини не є подібними; суд фактично встановив порушення прав позивача, а тому не був позбавлений можливості самостійно викласти резолютивну частину рішення так, щоб воно було виконуваним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 8 вересня 2010 року ОСОБА_1 придбав пасажирський автобус марки Mercedes - Benz 313 CDI 2003, номер кузова НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 пасажирський автобус марки Mercedes - Benz 313 CDI, номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с.109).
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 75031180 від 17 вересня 2021 року державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП "Національні інформаційні системи" Біленькою Є.В. зареєстровано приватне обтяження рухомого майна, запис № 27199242 від 11 листопада 2019 року, на підставі договору про відступлення прав вимог, серія та номер: 1035-Ф, виданий 16 березня 2018 року, видавник: ТОВ "Росвен Інвест Україна", об'єкт обтяження: автомобіль марки Mercedes - Benz 313 CDI 2003, номер кузова НОМЕР_1 , обтяжувачем якого вказано ТОВ "Росвен Інвест Україна", а боржником - ОСОБА_2 (а.с. 119).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу"та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 4 статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим
чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про заставу"застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження, за винятком таких випадків:1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада
2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.
Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Статтею 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.
Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.
Таким чином відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19).
Встановивши що застава спірного транспортного засобу не була зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час придбання автомобіля ОСОБА_1 , суд першої інстанції фактично дійшов обґрунтованого висновку, що
останній є добросовісним набувачем і наявність обтяження порушує його право власності. При цьому суд правильно констатував неналежний спосіб захисту, обраний позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що "належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18)".
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Аналіз частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) вказано, що: "кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18) зазначено, що: "дійсно записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Проте у справі, яка переглядається, ефективним способом захисту порушених прав позивача було пред'явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена (оскільки щодо цього існував спір, про що свідчить факт зміни позивачем підстав та предмета позову), а не визнання припиненим договору іпотеки, а також - про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Підстави для зобов'язання нотаріуса вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також - припинити інше речове право (іпотеку)".
З матеріалів справи убачається, що вимог про припинення обтяження (застави) позивач не заявляв, а позовна вимога ОСОБА_1 про зобов'язання вилучити з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження спірного автомобіля не передбачена чинним законодавством та є неефективним способом захисту, і як наслідок, суд правильно відмовив у задоволенні позову.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 761/42510/17 (провадження № 61-14651св19), яка також вірно врахована судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на можливість суду викласти резолютивну частину рішення так, щоб воно була виконуваним, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки суд може встановити певний спосіб захисту лише у випадку, коли позивач про це просить, і це
відповідатиме принципу диспозитивності. ОСОБА_1 такого прохання не висловлював, а тому суд правильно розглянув справу в межах позовних вимог.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 3 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: