26 грудня 2023 року місто Київ
справа № 761/5252/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/14460/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Мальцева Д.О. від 19 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про часткове визнання недійсним договору відступлення прав вимог,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Генезис фінансової свободи", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про часткове визнання недійсним договору відступлення прав вимог.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 стало відомо про відступлення права вимоги за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, укладеним між ним та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та договорами іпотеки від 14 листопада 2007 року, укладених між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", на користь ТОВ "Генезис фінансової свободи" на підставі договору про відступлення прав вимоги № 2 від 11 листопада 2020 року.
Посилаючись на те, що між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Генезис фінансової свободи" насправді було укладено договір факторингу, а не відступлення прав вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 11 листопада 2020 року № 2, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Генезис фінансової свободи", в частині відступлення прав вимог: за кредитним договором 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року та договорами поруки № 1, 2 від 14 листопада 2007 року, укладеними між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", договору іпотеки б/н від 14 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"та ТОВ "Ялтабалаклія", договору застави б/н від 14 листопада 2007 року частки в статутному капіталі ТОВ "Ялтабалаклія" як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено факт порушення його цивільних прав оспорюваним правочином.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що між відповідачами було укладено удаваний правочин, оскільки реальним є договір факторингу, а не договір про відступлення прав вимоги, що свідчить про його недійсність.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р. у відзиві на апеляційну скаргу вказує на безпідставність її доводів, а тому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шилець А.Р. в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, 14 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено кредитний договір № 2203/07/КИ-370, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 20 000 000 грн., на строк до 11 листопада 2022 року зі сплатою 17 % річних (а.с.5-7).
В цей же день, у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ; між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 були укладені договори поруки № 1, 2, за умовами яких поручителі поручаються перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по кредитному договору (а.с.9-12).
11 листопада 2020 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Генезис фінансової свободи", керуючись статтями 6, 512, 627 ЦК України та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-09-21-000007-b від 5 жовтня 2020 року, укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, зазначених у Додатках 1,2 до даного договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, встановлених цим договором (а.с. 13-14).
Згідно з пунктом 2 договору № 2 про відступлення права вимоги від 11 листопада 2020 року новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.
В пункті № 114 витягу з Реєстру кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (Додатку № 1 до договору № 2 про відступлення прав вимоги від 11 листопада 2020 року) міститься інформація про відступлення права вимоги до: ОСОБА_1 за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року; валюта договору "980"; заборгованість за основним боргом у валюті договору - 20 000 000 грн.; заборгованість за процентами у валюті договору - 9 603 805 грн. 39 коп.; заборгованість за нарахованою комісією - 0,00 грн. (а.с. 15). Аналогічна інформація міститься у пунктах 275, 276 витягу з Реєстру договорів іпотеки/застави/поруки, права вимоги за якими відступаються, та іпотекодавців/-заставодавців/поручителів за такими договорами щодо відступлення права вимоги до поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.17).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту
настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.
Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов'язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов'язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов'язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.
Зміст зобов'язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
Як убачається з матеріалів справи, за результатами електронних торгів між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ТОВ "Генезис фінансової свободи" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимог за основними договорами, за якими банк шляхом продажу відступив ТОВ "Генезис фінансової свободи" право вимоги за кредитним договором та договорами поруки.
Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов'язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
У частині 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 - 6 статті 203 цього Кодексу.
Як зазначено у частині 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем жодним чином не обґрунтовано і не доведено ніякими доказами підстав для визнання договору про відступлення прав вимоги від 11 листопада 2020 року недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Генезис фінансової свободи" фактично було укладено договір факторингу не відповідають обставинам справи, а тому відхиляються колегією суддів.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ані у позові, ані у апеляційній скарзі не наведено підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, крім помилкового тлумачення його правової природи.
Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: