Справа № 500/8159/23
13 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
визнати протиправними рішення Головних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій, Чернігівській, Харківській та Хмельницьких областях щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи, які зазначені у винесених ними рішеннях;
визнати протиправними рішення Головних управлінь Пенсійного фонду України в Запорізькій, Чернігівській, Харківській та Хмельницьких областях про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь в бойових діях та якому надано статус учасника бойових дій;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.06.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути подану заяву від 19.07.2023 про призначення дострокової пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь в бойових діях та якому надано статус учасника бойових дій, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки наданої у судовому рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які визначались за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
На переконання позивача, позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що заявником надано довідку про участь у бойових діях, яка не відповідає встановленому зразку, є помилковою та носить формальний характер, оскільки 26.05.2023 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій, яке не скасоване і є чинним. Водночас відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу періодів, зазначених у винесених ними рішеннях, оскільки факт роботи у такі періоди підтверджується відомостями трудової книжки, формальні неточності у якій не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За вказаних обставин, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у період з 19 липня по 12 вересня 2023 року позивач звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішеннями яких було відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Відповідно до останнього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області страховий стаж позивача склав 24 роки 07 місяців. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вищевказаними рішенням не можуть бути зараховані до страхового стажу періоди: з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні; з 20.09.1993 по 25.03.1995, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"; з 01.08.2000 по 31.10.2000 та з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Право на призначення дострокової пенсії за віком згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV у позивача відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (25 років).
З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_1 19.07.2023 звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Заява та документи в порядку екстериторіальності були розглянуті зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За наданими документами до страхового стажу не враховано згідно трудової книжки: період роботи в колгоспі з 15.07.1988 по 1.06.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової книжки в громадському господарстві та історична довідка; період роботи з 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки. Не враховано довідку № 168 від 17.07.2023, оскільки не відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 додаток 6 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією російської федерації. Страховий стаж позивача становить 26 років 6 місяців 8 днів.
Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.07.2023 № 192550007543 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, оскільки відсутні необхідні документи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимогах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 12.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, оскільки документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні та довідки про реорганізацію колгоспу; період роботи з 20.09.1993 по 25.03.1995, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвані дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні"; періоди роботи з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
На переконання відповідача, позивачу правомірно відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 10.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, яку опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення від 18.08.2023 № 192550007543 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком. В цьому рішенні зазначено, що надана довідка від 03.11.2022 № 3259, видана військовою частиною НОМЕР_1 , не відповідає додатку 4 вищезазначеного Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413. Страховий стаж позивача складає 26 років 1 місяць 7 днів. До страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.07.1985: з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні та довідки про реорганізацію колгоспу; 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки не можливо ідентифікувати печатку на записі про звільнення; з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Для зарахування до страхового, стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати довідку про відпрацьовані вихододні, довідку про реорганізацію. Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.02.1993 по 03.03.1993 та з 01.08.2000 по 01.05.2001 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію підприємств. Вищезазначені довідки позивачем не надано.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.08.2023 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що заява про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, оскільки надано довідку про участь в бойових діях, яка не відповідає встановленому зразку. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985: з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні та довідки про реорганізацію колгоспу; з 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки не читається печатка при звільненні; з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Окрім того, надана довідка від 23.08.2023 №196, не відповідає додатку 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
На думку відповідача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підставно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV ОСОБА_1 , оскільки заявником надано довідку про участь у бойових діях, яка не відповідає встановленому зразку.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних підприємствах, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 26.05.2023 Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, п.19 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
19.07.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 27.07.2023 № 192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідних документів. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985: період роботи в колгоспі з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та історична довідка; період роботи з 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки. Не врахована довідка № 168 від 17.07.2023, оскільки не відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014, додаток 6 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій або документів військових частин (органів, підрозділів) підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку із агресією російської федерації.
10.08.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 18.08.2023 № 192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985: з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні та довідки про реорганізацію колгоспу; з 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки неможливо ідентифікувати печатку на записі про звільнення; з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Окрім того, надана довідка від 03.11.2022 № 3259, видана військовою частиною НОМЕР_1 не відповідає додатку 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
23.08.2023 позивач втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, оскільки надано довідку про участь в бойових діях, яка не відповідає встановленому зразку. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.07.1985: з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні та довідки про реорганізацію колгоспу; з 08.02.1993 по 03.03.1993, оскільки не читається печатка при звільненні; з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. Окрім того, надана довідка від 23.08.2023, не відповідає додатку 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
12.09.2023 позивач вчетверте звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 №192550007543 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, оскільки документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні; період роботи з 20.09.1993 по 25.03.1995, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвані дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні"; періоди роботи з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силі приписів п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з п.1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п.1.8 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до п.1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Підпунктом 6 п.2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій;
особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що документом, який посвідчує спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій є: 1) посвідчення учасника бойових дій; або 2) довідка про період (періоди) участі особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення..
Отже, вказаними положеннями Порядку 22-1 встановлено, що посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій, які кожний окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 по справі №340/576/19.
За п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів.
З урахуванням приписів вказаних правових норм, позивачу для призначення пенсії згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058, необхідно надати один із таких документів: посвідчення учасника бойових дій; довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, серед яких, зокрема, вказано: інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Відмовляючи позивачу у призначені дострокової пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у рішенні від 27.07.2023 № 192550007543, Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області у рішенні від 18.08.2023 № 192550007543, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у рішенні від 31.08.2023 № 192550007543 послались на те, що довідка про участь в бойових діях не відповідає додатку 4, додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.
Як встановлено судом, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 26.05.2023 Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, п.19 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно п.19 ч.1ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У спірних правовідносинах належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій не заперечується, а посвідчення, видане саме на підставі п. 19 ст. 6 Закону №3551-XII, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, тому позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-ІV, зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії за віком, а посилання відповідача на невідповідність довідки Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 168 від 17.07.2023, довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2022 № 3259, довідки Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 23.08.2023 додатку 4, додатку 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, стримування збройної агресії російської федерації в донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, є безпідставними.
За таких обставин, суд приходить до висновку про невідповідність рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 27.07.2023 № 192550007543, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 18.08.2023 № 192550007543, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 192550007543 про відмову у призначенні позивачу пенсії критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Відмовляючи позивачу у призначені дострокової пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у рішенні від 19.09.2023 № 192550007543, послалось на відсутність необхідного страхового стажу.
Як передбачено ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацами 1 та 3 ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5 Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів(паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 слідує, що ОСОБА_3 працював з 15.07.1988 по 10.06.1992 в колгоспі ім.Леніна Теребовлянського району Тернопільської області
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.07.1988 по 10.06.1992, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані вихододні.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність інформації про вироблені вихододні в колгоспі за наявності трудової книжки не може бути підставою для виключення періоду роботи з 15.07.1988 по 10.06.1992 з трудового стажу позивача, оскільки право позивача на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії не може ставитись в залежність від виконання роботодавцем своїх обов'язків щодо ведення кадрової документації, зокрема передання документів на архівне зберігання.
Згідно із архівною довідкою від 11.07.2023 № 04-0/442, виданою архівним відділом Тернопільської районної військової адміністрації, документи архівного фонду колгосп ім.Леніна с.Хмелівка (протоколи правління та уповноважених членів колгоспу) за 1992-1996 роки на державне зберігання в архівний відділ не надходили.
Відповідно до архівної довідки від 11.07.2023 № 04-0/440, виданої архівним відділом Тернопільської районної військової адміністрації, в документах архівного фонду колгосп ім.Леніна с.Хмелівка Теребовлянського району (теперішнього Тернопільського району) Тернопільської області в протоколах засідань правління та в протоколах засідань уповноважених членів колгоспу за 1998-1992 роки відомостей про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу немає.
Тобто відсутність інформації про вироблені вихододні в колгоспі пов'язана з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути.
Суд наголошує, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
В матеріалах справи відсутні відомості про невиконання позивачем як членом колгоспу встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.07.1988 по 10.06.1992.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 слідує, що ОСОБА_3 працював з 20.09.1993 по 25.03.1995 у фірмі "Сияние - 2", що в станиці Новодмитрівська Краснодарського краю російської федерації.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 20.09.1993 по 25.03.1995, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвані дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні".
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст.5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.
Відповідно до вимог ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Суд зазначає, що хоч російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, однак у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи з 20.09.1993 по 25.03.1995 до страхового стажу.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 29.07.1985 слідує, що ОСОБА_3 працював з 01.07.1996 по 01.05.2001 у Теребовлянському районному відгодівельно-заготівельному виробничому господарстві
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
На підставі ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція була висловлена ОСОБА_4 в постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачу, але не сплачувались страхувальником страхові внески.
Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.
Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Суд вважає за необхідне наголосити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, згідно з п.2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що робота позивача з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001 (у спірних правовідносинах період роботи, до 01 січня 2004 року) підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, оскільки така підтверджуються записами в його трудовій книжці, відомостями архівних довідок, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, що є достатнім для врахування при призначенні пенсії за віком і не вимагає додаткового підтвердження позивачем, який не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків.
В розрізі встановлених обставин, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які прийняли спірні рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Відповідно до п.4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
У спірних відносинах позивач чотири рази звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком протягом трьох місяців, вперше - 19.07.2023.
З огляду на викладене, суд вбачає у необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2023 про призначення пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди з 15.07.1988 по 10.06.1992, з 20.09.1993 по 25.03.1995, з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 27.07.2023 № 192550007543 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 18.08.2023 № 192550007543 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.08.2023 № 192550007543 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.09.2023 № 192550007543 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2023 про призначення пенсії за віком на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди з 15.07.1988 по 10.06.1992, з 20.09.1993 по 25.03.1995, з 01.08.2000 по 31.10.2000, з 01.12.2000 по 01.05.2001, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.