Справа № 500/8193/23
13 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.09.2023 №191950022508 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.2000 по 31.10.2016 у повному обсязі, що становить 16 років 10 місяців у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД на посаді заступника директора;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.09.2023 №191950022508 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Проте до страхового стажу позивачу віднесено не всі періоди його роботи, зокрема з 01.01.2000 по 31.10.2016 у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД на посаді заступника директора у повному обсязі.
Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 у вказаний період підтверджується відомостями трудової книжки, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 11.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення №191950022508 від 18.09.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не можуть бути зараховані періоди: протягом липня 2000 року, лютого 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб; протягом березня-квітня 2014 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 18.09.2023 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву позивача від 11.09.2023 та додані до неї документи та прийнято рішення №191950022508 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом липня 2000, лютого 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб та протягом березня-квітня 2014 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків. Страховий стаж позивача, за наданими до заяви від 11.09.2023 документами, склав 28 років 10 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 18.09.2023 № 191950022508 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних посадах згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.08.1984.
11.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №191950022508 від 18.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 27 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом липня 2000, лютого 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. За період роботи протягом березня-квітня 2014 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 17.08.1984 слідує, що ОСОБА_1 працював з 01.01.2000 по 31.10.2016 у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД на посаді заступника директора.
Згідно розрахунку страхового стажу, позивачу зараховано вказаний період не в повному обсязі:
з 01.01.2000 по 30.06.2000 - 0 років 6 місяців 0 днів;
з 01.08.2000 по 31.01.2002 - 1 рік 6 місяців 0 днів;
з 01.03.2002 по 31.12.2003 - 1 рік 10 місяців 0 днів;
з 01.01.2004 по 03.02.2014 - 7 років 2 дні 17 днів;
з 06.05.2014 по 31.10.2016 - 2 роки 5 місяців 10 днів.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у рішенні №191950022508 від 18.09.2023 послалось на відсутність необхідного страхового стажу 30 років. До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом липня 2000, лютого 2002 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб. За період роботи протягом березня-квітня 2014 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
На підставі ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
При цьому, згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
З огляду на викладене, робота позивача з 01.07.2000 по 31.07.2000 та з 01.02.2002 по 28.02.2002 (період роботи до 01 січня 2004 року) підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, оскільки така підтверджуються записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, що є достатнім для врахування при призначенні пенсії за віком і не вимагає додаткового підтвердження позивачем, який не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків.
Натомість, періоди з 01.01.2000 по 30.06.2000, з 01.08.2000 по 31.01.2002, з 01.03.2002 по 31.12.2003, згідно з відомостями про зарахування страхового стажу ОСОБА_1 зараховані відповідачем в повному обсязі, а тому такі не є спірними, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу після 01.01.2004 у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування впливає на підтвердження страхового стажу особи.
Судом досліджено довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У ній відсутні будь-які відомості про сплачені страхові внески страхувальником протягом березня-квітня 2014 року. Крім цього у довідці форми ОК-5 за цей період відсутнє нарахування заробітної плати позивачу.
Позивачем не надано ні відповідачу, ні суду жодних доказів на підтвердження нарахування за спірний період заробітної плати ОСОБА_1 на посаді заступника директора в товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД. Оскільки у суду відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу, нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду, то немає підстав стверджувати про зарахування цього періоду до страхового стажу позивача, який з 01.01.2004 зараховується лише за наявності сплати страхових внесків.
Відтак, позовні вимоги в частині відмови відповідача зарахувати роботу з 01.03.2014 по 30.04.2014 у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД на посаді заступника директора до страхового стажу ОСОБА_1 є необгрунтованими та безпідставними, до задоволення не підлягають.
Разом з тим, з відомостей довідки форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування вбачається, що з 01.01.2004 по 28.02.2014 позивачу нараховувалася заробітна плата, проте страхові внески не сплачувалися в повному обсязі.
У цій ситуації, на відміну від попереднього періоду, заробітна плата позивачу нараховувалася, проте відсутні відомості про сплату страхових внесків страхувальником товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРОС-СЕРВІС" ЛТД як роботодавцем за свого працівника (застраховану особу) в повному обсязі.
На думку суду, виходячи із змісту правових норм, які регламентують порядок сплати страхових внесків, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Щодо цього випадку суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №316/1392/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
З огляду на викладене, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню період роботи: з 01.01.2004 по 28.02.2014, з урахуванням зарахованих - 7 років 2 дні 17 днів, та 01.05.2014 по 31.10.2016, з урахуванням зарахованих - 2 роки 5 місяців 10 днів.
В розрізі встановлених обставин, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №191950022508 від 18.09.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Так, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, наявність у позивача достатнього страхового стажу.
Разом з тим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3). Після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії (п.4.10).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
З огляду на викладене, оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку страхового стажу) є прерогативою пенсійного органу, суд вбачає у необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.02.2002 по 28.02.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2014, з урахуванням зарахованих - 7 років 2 дні 17 днів, з 01.05.2014 по 31.10.2016, з урахуванням зарахованих - 2 роки 5 місяців 10 днів, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, рішень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 429,44 грн. згідно квитанції №5909-9225-8156-8667 від 22.12.2023 на суму 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №191950022508 від 18.09.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2023 про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.07.2000 по 31.07.2000, з 01.02.2002 по 28.02.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2014, з урахуванням зарахованих - 7 років 2 дні 17 днів, з 01.05.2014 по 31.10.2016, з урахуванням зарахованих - 2 роки 5 місяців 10 днів, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ: 13844159).
Головуючий суддя Мандзій О.П.