Провадження № 11-кп/821/166/24 Справа № 711/7254/23 Категорія: ст. 537 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 лютого 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2023 року
Ухвалою, що оскаржується, було відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
З ухвали суду вбачається, що ОСОБА_8 був засуджений вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.06.2022 за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 6 років. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11.04.2023 вказаний вирок залишено без змін.
Відмовляючи в умовно-достроковому звільненні засудженого суд першої інстанції послався на відсутність для цього підстав, з огляду на приписи ст. 81 КК.
Суд першої інстанції взяв до уваги матеріали, які характеризують ОСОБА_8 під час відбування покарання в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», з яких видно, що засуджений характеризувався позитивно, мав 2 заохочення за виконання покладених обов'язків, додержання правил поведінки та правил внутрішнього розпорядку СІЗО, також мав 7 стягнень, але згідно з п.14 ст. 134 КВК визнаний таким, що не має стягнень.
Суд першої інстанції дослідивши наявні матеріали, заслухавши пояснення засудженого та його захисника, думку представника ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» та прокурора, встановив, що факт підтримання рівних взаємовідносин з іншими засудженими, адекватність реагування на критику в свою адресу та дотримання ним правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом не є достатньою правовою підставою для безумовного застосування положень ст. 81 КК. При цьому, виправлення засудженого не підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу та задовольнити клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Вказує, що висновки суду є помилковими через невідповідність їх фактичним обставинам справи, оскільки вони містять суперечності, які вплинули на відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_8 .
Стверджує, що станом на момент звернення із даним клопотанням засуджений ОСОБА_8 продовжує працювати в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», стягнень від адміністрації установи не отримував та характеризується позитивно, як особа яка довела своє виправлення та має свідомий намір правослухняної поведінки і участі у суспільному житті. Після звільнення має намір працевлаштуватися, щоб мати можливість виконати рішення суду по сплаті цивільного позову у визначеному судом розмірі.
Вважає, що ОСОБА_8 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і відносно нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про малу кількість заохочень є суто формальними і свідчать лише про необ'єктивну оцінку ступеню виправлення засудженого. Звертає увагу, що ОСОБА_8 вже більше ніж 2 роки поспіль не має жодного стягнення. Останнє було у травні 2021 року, тобто ще задовго до ухвалення вироку.
Також вказує про неврахування судом наявності у ОСОБА_8 постійного місця проживання, що свідчить про кращі умови адаптації засудженого до сучасного життя та кращі можливості працевлаштування для відшкодування цивільного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість ухвали, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду питання умовно-дострокового звільнення повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався цих вимог закону.
Приписами статті 6 КВК визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація - це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.
Саме під час відбування покарання, структура та форми якого наведені у зазначених нормах КВК України, засуджений і набуває права, у тому числі і на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке, знов таки, відповідно до вимог ст. 81 КК, може бути застосоване, крім відбуття певної частки покарання, лише якщо засуджений під час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд першої інстанції врахував наведені норми кримінально-виконавчого законодавства, вимоги ст. 81 КК, обґрунтовано взяв до уваги, що підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов'язкових елементів:
- доведення засудженим свого виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці (ч.2 ст.81 КК)
- фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч.3 ст.81 КК).
Суд першої інстанції виходив з того, що доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових кримінальних правопорушень.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення, а з наданих суду матеріалів не можливо зробити висновок, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Вказане підтверджується і протоколом засідання адміністрації ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» від 22.08.2023, згідно з яким було відмовлено у застосуванні до засудженого ст. 81 КК України.
При цьому, слід зазначити, що відбуття певного строку покарання засудженим, не є безумовною підставою для умовно-дострокового звільнити такого засудженого.
Посилання захисника на наявність у засудженого постійного місця проживання та бажання працевлаштування для відшкодування шкоди, колегія суддів не вбачає таким, яке може істотно вплинути на рішення щодо умовно-дострокового звільнення.
Таким чином, незважаючи на наявність формальної підстави для умовно-дострокового звільнення, зокрема факту відбуття певної мінімальної частини призначеного судом строку покарання, відсутньою є фактична підстава, а саме стала тенденція засудженого до виправлення.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 жовтня 2023 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4