Київський апеляційний суд
30 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023116130000968 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Чапаєвка Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Згурівського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року,
Вироком Згурівського районного суду Київської області від 19.09.2023 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Цим же вироком вирішено питання щодо речового доказу, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, а саме: вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, і на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; визначити ОСОБА_6 за ч.4 ст.358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; і виключити з резолютивної частини вироку посилання на призначення остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України. У решті прокурор просить вирок залишити без змін.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правову кваліфікацію його дій. Разом з тим, вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував положення п.2 ч.1 ст.49 КК України, ч.5 ст.74 КК України, які підлягають застосуванню. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України, станом на час його вчинення у 2013 році відносилось до злочинів невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за які згідно з ст.49 КК України у відповідній редакції становив 3 роки. Враховуючи те, що на час ухвалення вироку закінчився вказаний строк, суд повинен був призначити ОСОБА_6 покарання за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України і звільнити від нього. З огляду на викладене при призначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд також неправильно застосував ч.1 ст.70 КК України, яка не підлягає застосуванню.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Приблизно у 2013 році ОСОБА_6 з метою уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу (посвідчення водія) вступив у змову з невстановленою особою, якій надав свої анкетні дані та фотокартку для подальшого їх внесення до підробленого офіційного документу - посвідчення водія, а також надав грошові кошти.
У подальшому вказана невстановлена особа у невстановленому під час досудового розслідування місці виготовила підроблений документ - посвідчення водія категорій "А1", "А", "В1", "В", "С1", "С", "D1", "D", "ВЕ", "С1Е", "СЕ", серія ВВТ № 756323 від 17.11.2014, яке надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому законом порядку з дотриманням певної процедури, в яке внесла анкетні дані та фотографію ОСОБА_6 . Це підроблене посвідчення водія ОСОБА_6 приблизно у 2013 році (більш точний час не встановлено) отримав від невстановленої особи.
Згідно з інформацією територіального сервісного центру МВС України посвідчення водія серія НОМЕР_1 видано 14.02.2014 іншій особі, ОСОБА_6 посвідчення водія не отримував.
20 серпня 2023 року близько 19 години 20 хвилин ОСОБА_6 , який керував скутером "Viper Sputnik", був зупинений поліцейськими СРПП ВПД № 1 Броварського РУП ГУ НП в Київській області біля будинку № 71 на вул. Молодіжній в с. Нова Оржиця Броварського району Київської області. Достовірно знаючи, що посвідчення водія він не отримував, ОСОБА_6 пред'явив поліцейським завідомо підроблене посвідчення водія і таким чином використав його.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - пособництво у підробленні офіційного документа з метою його використання; та за ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документа, є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, і призначив ОСОБА_6 покарання у виді штрафу. Вид та розмір призначеного покарання прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд не звільнив ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, за наявності для цього підстав, є слушними.
Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до набрання вироком законної сили минуло три роки.
Згідно з ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.12 КК України у відповідній редакції злочин, передбачений ч.1 ст.358 КК України, відносився до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Вказаний злочин ОСОБА_6 вчинив у 2013 році, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, тобто на час ухвалення вироку минув трирічний строк давності, і за відсутності відповідного клопотання він підлягав звільненню принаймні від призначеного за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України покарання у виді штрафу.
При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачений не ухилявся від слідства або суду, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, вчинив 20 серпня 2023 року, тобто майже через десять років після вчинення пособництва у підробленні офіційного документа,
А тому суд, призначивши ОСОБА_6 за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України покарання, повинен був звільнити від нього у зв'язку із закінченням строків давності та не призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, - положень п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, і застосування закону, який не підлягає застосуванню, - положень ч.1 ст.70 КК України згідно з ст.ст.408, 413 КПК України є підставою для зміни вироку суду першої інстанції, а саме, звільнення ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, виключення з нього посилання на призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України і задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Згурівського районного суду Київської області від 19 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 змінити.
На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді штрафу у розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 /одну тисячу сімсот/ гривень, призначеного за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Виключити з вироку посилання на призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3