1[1]
Іменем України
30 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Амвросіївка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
та захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою від 27 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 лютого 2024 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, визнав доведеними заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які враховувалися судом при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зменшились та продовжують існувати.
Зважаючи на ці та інші обставини, в тому числі враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не забезпечать його належної процесуальної поведінки.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить: поновити строк апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27.12.2023 року, якою ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою; зазначену ухвалу змінити, визначивши розмір застави у встановленому КПК України розмірі від 30 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою його захисник посилається на те, що у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину, копію оскаржуваної ухвали він отримав тільки 11.01.2024 року, у зв'язку з чим просить поновити строк на подання апеляційної скарги.
У свою чергу, обґрунтовуючи вимоги самої апеляційної скарги, захисник обвинуваченого посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а також такою, що прийнята з істотним порушенням вимог процесуального закону.
Зокрема, як зазначає захисник, під час розгляду клопотання, прокурором не доведено існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення обмежилася лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для застосування запобіжного заходу, без встановлення їх наявності та обґрунтованості до ОСОБА_5 , що є грубим порушенням вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови», «Худорєв проти Росії», рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Також захисник звертає увагу на те, що судом залишено поза увагою, що чергове продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 обґрунтовувалось одними й тими ж самими підставами, що й при обранні запобіжного заходу, що суперечить висновкам, наведеним у рішенні ЄСПЛ, а також на те, що ОСОБА_5 з моменту військового вторгнення агресора активно здійснює волонтерську діяльність, є членом громадської організації. На думку захисника, під час розгляду клопотання суд і прокурор не врахували даних про особу обвинуваченого. Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має двох дітей, позитивно характеризується, є співвласником ТОВ «ВАЛКИ-ХЛІБ».
Окрім цього, залишивши поза увагою ці та інші наведені у скарзі обставини, суд, як вважає захисник, врахував припущення прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не підтверджені жодними доказами та не взяв до уваги докази сторони захисту щодо спростування наявності зазначених ризиків, чим були порушені засади кримінального провадження, передбачені ст.ст. 9, 10, 17, 22 КПК України.
У зв'язку з вищенаведеним у скарзі робиться висновок про те, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини, в тому числі передбачені ст. 178 КПК України, при продовженні тримання ОСОБА_5 під вартою, врахувавши тільки тяжкість кримінального правопорушення, що не може бути безумовною підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання прокурора на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, є необґрунтованим.
Враховуючи тяжкість покарання, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, захисник вважає альтеративним запобіжним заходом є застава, у розмірі визначеному КПК України, що забезпечить належну поведінку його підзахисного та виконання покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає лише клопотання захисника про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини дозволяють зробити висновок про те, що цей строк було пропущено з поважних причин.
Що ж стосується самої апеляційної скарги, то вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а також на те, що суд не мав достатніх правових підстав не визначати розмір застави, не можуть бути визнані безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на таке.
По-перше, як встановлено під час апеляційного розгляду ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року, відповідно до якої суд продовжив строк дії раніше обраного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 24 лютого 2024 року вже була предметом апеляційного перегляду Київським апеляційним судом, який, своєю ухвалою від 11 січня 2024 року, залишив вказану ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - без задоволення.
По-друге, в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не наведено будь-яких нових обставин, які б могли істотно вплинути на висновки суду апеляційної інстанції під час перегляду ухвали суду щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі щодо застосування положень, передбачених ст. 183 КПК України, в частині визначення розміру застави, тим більше з урахуванням вимог абзацу восьмого ч. 4 цієї статті, якою встановлено, що під час дії воєнного стану суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема статтями 109-114-2 КК України.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 24 лютого 2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_5 .
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 24 лютого 2024 року включно, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 761/47194/23
Номер провадження: 11-кп/824/2617/2024
Категорія: ч. 1 ст. 111-2КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1