Справа № 758/15787/19 Головуючий у І інстанції Скрипник О.Г.
Провадження №22-ц/824/4743/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 січня 2024 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із майна спільної часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 06 липня 2018 року за реєстровим № 10-348.
Право власності позивача на 23/100 частини житлового будинку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вказана частина житлового будинку знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_4 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .
Згідно технічної документації, вказаний вище житловий будинок під літ. «А» має загальну площу 75, 3 кв.м, житлову- 47, 6 кв.м та господарські будівлі та споруди: сарай літ «Б», вбиральня - літ «В», гараж - літ. «Г», сарай - літ «Д», спорудження: «№1, 2 ,4., 5».
23/100 частини житлового будинку, які успадкував позивач, належали її батьку, ОСОБА_8 .
На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 жовтня 1997 року ОСОБА_8 були виділені в користування наступні приміщення : 1-1 - сіни площею 3, 6 кв.м; 1-1а - сіни площею 5, 1 кв.м; 1-2 - веранда площею 8, 6 кв.м, що загалом становить 16, 5 кв.м, вартістю 2290 грн, що становить 23/100 частки всього житлового будинку.
Позивач вказує, що при ухваленні вказаного вище рішення суду від 14 жовтня 1997 року, Подільським районним судом м. Києва були враховані рекомендації положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року в частині розподілу будинку і виділу на праві особистої власності ОСОБА_8 підсобних будівель, сараю під літ «Д», оскільки його було збудовано в період з 1997 року , внаслідок чого його право спільної часткової власності не припинилося. Крім того, рішення Подільського районного суду м. Києва від 14.10.1997 року ухвалювалося на підставі Варіанту 1 судової будівельно-технічної експертизи, виконаної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 12 червня 1997 року, де у Варіанті 1 експертизи зазначено, що для приведення виділених частин будинку у відповідність до вимог нормативних документів необхідно за рахунок зведення прибудови збільшити розмір приміщення 1-2 до 16 кв.м або прибудувати кімнату площею не менше 8 кв.м.
Розпорядженням Подільської районної у місті Києві державної адміністрації «Про затвердження прибудов та господарських будівель в садибі по АДРЕСА_2 від 18.05.2004 року, яке було зареєстроване у міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затверджено в складі вказаного домоволодіння переобладнану жилу кімнату у квартирі АДРЕСА_3 площею 7, 8 кв.м , збудований в садибі сарай літ. «Д» та зобов'язано ОСОБА_8 зареєструвати дане розпорядження у міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна для внесення відповідних змін у технічну документацію на будинок.
Згідно інформаційної довідки КП «КМБТІ» щодо інформації про право власності на майно від 12.11.2019 р. № 062/14-15242 ( И-2019), за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за:
46/100 частини житлового будинку за ОСОБА_5 , яка в подальшому подарувала цю частину ОСОБА_4 ;
23/100 частини житлового будинку за ОСОБА_8 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва, спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_1 , якій було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану вище частину житлового будинку;
1/4 частина житлового будинку за ОСОБА_9 , право власності на яку за законом успадкувала дружина померлого - ОСОБА_6 , після смерті якої право власності на 1/4 частину житлового будинку успадкували її дочка: ОСОБА_2 та син- ОСОБА_3 , де їм Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою були видані Свідоцтва про право на спадщину - по 1/8 частині кожному.
Право власності на вказані частки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кожним спадкоємцем.
Позивач зазначає, в складі квартири АДРЕСА_3 за період з 1997 року до 2004 року два приміщення були об'єднані в одну кімнату та станом на 21.03.2018 року склад приміщень квартири АДРЕСА_3 не змінився. До квартири АДРЕСА_3 зводиться двоповерхова прибудова, яка незакінчена будівництвом. Згідно цієї прибудови, квартира АДРЕСА_3 відокремлена від інших частин будинку , має окремий вихід, кухню та житлову кімнату. Земельна ділянка, яка прилягає до квартири АДРЕСА_3 є огородженою від інших земельних ділянок, на ній розташований сарай «Д».
Отже, існуюча квартира АДРЕСА_3 має в своєму складі два приміщення - житлову кімнату площею 7, 8 кв.м та кухню площею 8, 2 кв.м, тобто загальна площа 16, 0 кв.м , що згідно з нормами ДБН В.2.2-15:2019, які є чинними з 01.12.2019 року є недостатньою для влаштування однокімнатної квартири.
Зважаючи на це, Актом № 2661 судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ при розробці варіанту поділу будинку було запропоновано звести прибудову до частини 23/100 будинку та на теперішній час до квартири АДРЕСА_3 здійснюється зведення двоповерхової прибудови, яка на стадії завершення, виділ в натурі 23/100 частини житлового будинку є можливим.
Враховуючи викладене вище, позивачка просила виділити їй 23/100 частини будинку в натурі із спільної часткової власності; визнати право власності на окремі приміщення в житловому будинку літ. «А» загальною площею 75, 3 кв.м, житловою площею 47, 6 кв.м з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 2-1 - кухню площею 8, 2 кв.м; 2-2 - житлову кімнату площею 7, 8 кв.м;, а також надвірні будівлі та споруди- сарай літ. «Д» та спорудження № НОМЕР_1 та переоформити документи в окремий об'єкт нерухомого майна.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначила, що вважає хибним висновок суду щодо невідповідності заявлених вимог положенням статей 358 ЦК України. Вказує, що вона не зверталась із вимогами про набуття права власності на самочинно збудоване майно і не порушувала прав співвласників будинку.
Вказує, що 23/100 частки житлового будинку, які вона успадкувала, належали її батькові - ОСОБА_8 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 14.10.1997 року, що набрало законної сили, яким йому було виділено наступні приміщення: І-І сіни площею 3,6 кв.м., І-І сіни площею 5,1 кв.м., І-2 веранда площею 8,6 кв.м., що загалом становило 16,5 кв.м., вартістю 2290 грн, що становить 23/100 частки житлового будинку.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 14.10.1997 року ухвалювалось на підставі Варіанту 1 судової будівельно-технічної експертизи, виконаної В.Г. Санжаревскьим, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 12 червня 1997 року, про що було складено Акт №2261 судової будівельно-технічної експертизи.
У Варіанті 1 експертизи зазначено, що для приведення виділяємих частин у відповідність до вимог нормативних документів необхідно за рахунок зведення прибудови збільшити площу приміщення 1-2 до 16 кв.м. або прибудувати кімнату не менше 8 кв.м.
Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації «Про затвердження прибудов та господарських будівель в садибі по АДРЕСА_1 » №494 від 18.05.2004 року, затверджено в складі будинковолодіння по АДРЕСА_1 переобладнану жилу кімнату у квартирі АДРЕСА_3 площею 7,8 кв.м. та збудований в садибі сарай літ. «Д» та зобов'язано ОСОБА_8 зареєструвати дане розпорядження у міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна для внесення відповідних змін у технічну документацію на будинок.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що в Розпорядженні Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №494 від 18.05.2004 року зазначено, що ОСОБА_8 переобладнав у квартирі АДРЕСА_3 із веранди житлову кімнату площею 7,8 кв.м., але не збільшив площу приміщення 1-2 до 16 кв.м. і не прибудував кімнату площею не менше 8 кв.м., як було запропоновано у Варіанті 1 судової будівельно-технічної експертизи. Тому таке своє право ОСОБА_8 за життя не реалізував.
Вказане Розпорядження було зареєстроване у міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Довідкою про показники об'єкта нерухомого майна КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ПБ-2018 №433 від 10.04.2018 року та даними технічного паспорту від 20.02.2004 року.
Натомість спадкодавець ОСОБА_8 , а не позивачка, як це зазначено в оскаржуваному рішенні, на виконання вищевказаного Варіанту 1 судової будівельно-технічної експертизи, прибудував двоповерхову прибудову, але у зв'язку зі своєю смертю не встиг отримати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Вказує також, що відповідно до висновку судово-будівельної експертизи, проведеної у даній справі за ініціативою позивача, виділ 23/100 ідеальної частки будинку АДРЕСА_1 , в складі приміщень квартири АДРЕСА_3 , а саме: 2-1 кухня площею 8,2 кв.м., 2-2 житлова кімната площею 7,8 кв.м. з урахуванням незакінченої будівництвом двоповерхової прибудови, разом із сараєм під літ. «Д» і хвірткою № 5 з технічної точки зору можливий.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що незакінчена будівництвом прибудова не є предметом позову і, з огляду на діюче законодавство, не підлягає виділу в натурі, а підлягає введенню в експлуатацію за процедурою, передбаченою чинним законодавством.
Позивач зазначає, що отримати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації можливо лише після виділення в натурі частки житлового будинку, належної їй, припинення права спільної часткової власності і оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розміщені 23/100 частки житлового будинку та вищевказана незакінчена будівництвом двоповерхова прибудова, збудована ще спадкоємцем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Романчук Ю.А., посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує на неможливість виділення належної ОСОБА_1 частки зі спільної часткової власності з урахуванням площ самочинного будівництва. Так, згідно з поданим позивачем висновком судової будівельно-технічної експертизи, такий виділ 23/100 частки будинку АДРЕСА_1 є технічно можливим тільки з урахуванням незакінченої будівництвом двоповерхової прибудови.
При цьому, експерт зазначає лише про технічну можливість виділу, в той же час, зазначене прямо суперечить правовій (юридичній) стороні питання.
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007, який зареєстрований Міністерством юстиції України 06.07.2007 за №774/14041, поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Пунктом 2.3 вказаної Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна можливе після визнання права власності на них відповідно закону.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй практиці, зокрема у постанові від 03.06.2020 у справі №722/1882/16-ц.
Інших відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мєстєчкіна О.І. підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Романчук Ю.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених ним раніше у відзиві.
Інші відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача по справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини у справі.
Позивачка ОСОБА_1 є власником 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори 06 липня 2018 року за реєстровим 10-348. (а.с. 11 том 1)
Згідно інформаційної довідки КП «КМБТІ» щодо інформації про право власності на майно від 12.11.2019 р. № 062/14-15242 ( И-2019), за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності також зареєстрований за:
- 46/100 частини житлового будинку за ОСОБА_5 , яка в подальшому подарувала цю частину ОСОБА_4 ;
- 1/4 частина житлового будинку (31/100 ) за ОСОБА_9 , право власності на яку за законом успадкувала дружина померлого - ОСОБА_6 , після смерті якої право власності на 1/4 частину житлового будинку успадкували її дочка: ОСОБА_2 та син- ОСОБА_3 , де їм Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою були видані Свідоцтва про право на спадщину - по 1/8 частині кожному.
Право власності на вказані частки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кожним спадкоємцем.
Отже, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності чотирьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Згідно технічної документації, вказаний вище житловий будинок під літ. «А» має загальну площу 75, 3 кв.м, житлову- 47, 6 кв.м та господарські будівлі та споруди: сарай літ «Б», вбиральня - літ «В», гараж - літ. «Г», сарай - літ «Д», спорудження: «№1, 2, 4, 5».
На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 14 жовтня 1997 року батьку позивачки, ОСОБА_8 , були виділені на праві власності наступні приміщення : 1-1 - сіни площею 3, 6 кв.м; 1-1а - сіни площею 5, 1 кв.м; 1-2 - веранда площею 8, 6 кв.м, що загалом становить 16, 5 кв.м, вартістю 2290 грн, що становить 23/100 частки всього житлового будинку.
З матеріалів справи також вбачається, що Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №494 від 18.05.2004 року затверджено в складі будинковолодіння по АДРЕСА_1 переобладнану жилу кімнату у квартирі АДРЕСА_3 площею 7,8 кв.м. та збудований в садибі сарай літ. «Д»; зобов'язано ОСОБА_8 зареєструвати дане розпорядження у міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна для внесення відповідних змін у технічну документацію на будинок. (а.с. 23 том 1 )
Згідно з Довідкою про показники об'єкта нерухомого майна ПБ-2018 №433 від 10.04.2018, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», відповідно до проведеної 21.03.2018 року технічної інвентаризації, житловий будинок АДРЕСА_1 має такі показники:
Загальна площа - 109,6 кв.м.;
Житлова площа - 47,6 кв.м.
Зазначено також про затвердження Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації №494 від 18.05.2004 в складі житлового будинку переобладнаної з веранди житлової кімнати 2-2/7,8 та збудований в садибі сарай «Д».
Відповідно до висновку судового експерта Галієвої О.М., складеного 2 травня 2021 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, виділ 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в складі приміщень квартири АДРЕСА_3 , а саме приміщень: 2-1 кухня площею 8, 2 кв.м, 2-2 житлова кімната площею 7, 8 кв.м з урахуванням незакінченої будівництвом двоповерхової прибудови , разом з сараєм під літ. «Д» і хвірткою №5 з технічної точки зору є можливий.( а.с. 121-134 том 1)
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, оскільки позивачем здійснено двоповерхову добудову до 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 без дозволу відповідного органу на виконання будівельних робіт з будівництва чи реконструкції житлового будинку, що є порушенням ДБН. Крім того, самочинна прибудова до 23/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснена без згоди інших співвласників вказаного житлового будинку, що не відповідає положенням ст. 358 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 сформульовано висновок про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.
Згідно із усталеною судовою практикою при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку.
Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року №1117«Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них» (постанова Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі № 725/602/18).
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна затвердженою наказом №55 від 18.06.2007 року Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Виділ можливо зробити лише на ту площу, яка узгоджується із технічною документацією.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Стаття 331 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності об'єкта до експлуатації за його цільовим призначенням відповідно до будівельних норм та правил.
Отже, новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об'єкта цивільного права саме з моменту закінчення будівництва, що має підтверджувати відповідний правовстановлюючий документ компетентного органу у відповідності до чинного на час закінчення будівництва законодавства.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, про те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що предметом позову є виділ частки у спільному майні без урахування незакінчених будівництвом об'єктів, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з висновку судового експерта Галієвої О.М., складеного 2 травня 2021 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, виділ 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в складі приміщень квартири АДРЕСА_3 , а саме приміщень: 2-1 кухня площею 8, 2 кв.м, 2-2 житлова кімната площею 7, 8 кв.м з урахуванням незакінченої будівництвом двоповерхової прибудови , разом з сараєм під літ. «Д» і хвірткою №5 з технічної точки зору є можливий.( а.с. 121-134 том 1)
З наведеного слідує, що виділ 23/100 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 в складі приміщень: 2-1 кухня площею 8, 2 кв.м, 2-2 житлова кімната площею 7, 8 кв.м, тобто у розмірі тієї площі, яка узгоджується із затвердженою технічною документацією, без урахування самочинної прибудови, є неможливим.
Технічна неможливість виділу частки у спільній частковій власності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином висновки суду відповідають вимогам процесуального права, ухвала суду є законною та обґрунтованою, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.