1[1]
Іменем України
24 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12023100100000465 за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року, ухвалений щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
та його захисника - ОСОБА_8 ,
Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та, із застосуванням ст. 69 КК України, засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Цим же вироком судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 , 08 лютого 2023 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda 626», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Старовокзальній зі сторони вул. Саксаганського у напрямку вул. Жилянської, наближався до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя вул. Старовокзальної та вул. Жилянської у м. Києві.
Порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України (затв. Постановою КМУ від 10.10.2001), ОСОБА_6 під час керування вказаним автомобілем проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч з вул. Старовокзальної на вул. Жилянську у напрямку вул. Симона Петлюри, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_9 , яка переходила проїзну частину вул. Жилянська на дозволений для пішоходів зелений сигнал світлофору по регульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням обвинуваченого.
Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_6 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху, в результаті наїзду автомобілем ОСОБА_9 спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки: компресійного перелому латерального виростку правої великогомілкової кістки, яке відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, як вказує апелянт, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає в застосуванні кримінального закону, який не підлягає застосуванню.
Як зазначає апелянт, санкцією ч. 1 ст. 286 КК України визначено, що при призначенні основного покарання, обов'язково призначається додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, прокурор звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку при призначенні покарання, про можливість застосувати щодо ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України та не призначати додаткове покарання, яке є обов'язковим.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 69 КК України може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а ч. 2 надає можливість не призначати додаткове покарання, яке є обов'язковим, проте за винятком вищевикладеного випадку.
Зважаючи, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, санкція якої передбачає одне з основних покарань у виді штрафу в розмірі від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 69 КК України при вирішенні питання щодо призначення засудженому додаткового покарання, яке є обов'язковим.
За таких обставин, вважає, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2023 року стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданої скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості,тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі прокурором, не оспорювалися.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дій ОСОБА_6 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої прокурором апеляційної скарги, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку суду, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував обставини скоєння кримінального правопорушення, характер та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне та добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого, суд першої інстанції визнав необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, застосування до нього покарання у виді штрафу у межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Крім цього, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті як обов'язкове.
З урахуванням даних про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, особу обвинуваченого, а саме - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, повне та добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, готовність нести призначене покарання, відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу, тобто обставин, що пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд першої інстанції дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи наведені у вироку мотиви призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими та такими, що дозволяють зробити висновок про те, що призначене обвинуваченомупокарання за ч. 1 ст. 286 КК України, без застосування обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст. 69 цього Кодексу, не тільки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі винного, а й не суперечить вимогам закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що, не застосувавши обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки вказані доводи не в повній мірі ґрунтуються на нормах матеріального права, які підлягали застосуванню в даному випадку, зокрема на положеннях ст. 69 КК України, яка надавала суду право не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 , - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 761/15155/23
Номер провадження : 11-кп/824/584/2024
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1