печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43012/23-ц
Категорія 17
08 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року позивач - АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами 21 грудня 2018 року укладено договір у вигляді заяви про приєднання №198222011/160617 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 22 серпня 2023 року становить 292 837,77 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 238 146,41 грн.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 31 196,53 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу - 3 562,68 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 536,40 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 17 169,32 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам - 2 205,43 грн.
Ухвалою судді від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити з викладених у позові підстав.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 21 грудня 2018 року укладено договір у вигляді заяви про приєднання №198222011/160617 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використання електронного платіжного засобу (платіжної картки).
За умовами даного договору Банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривнях на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку. Банк надає Клієнту Платіжну картку та конверт з персональним ідентифікаційним кодом. В своїй Заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (Кредиту), яка є складовою Заяви на приєднання, Клієнт просив Банк надати йому кредит на споживчі потреби шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії на його картковий рахунок.
Банк встановив Клієнту Кредитну лінію у сумі 240 000,00 грн.
Згідно з п. 6.6.1. Заяви процентна ставка за Кредитом складає 38% процентів річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання станом на 22 серпня 2023 року заборгованість відповідача по договору від 21 грудня 2018 року складає 292 837.77 грн, в т.ч.: заборгованість по основному боргу - 238 146,41 грн.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 31 196,53 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу - 3 562,68 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 536,40 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 17 169,32 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам - 2 205,43 грн.
Крім того, до матеріалів справи долучено виписку по картковому рахунку відповідача за період 27.12.2018 - 22.08.2023.
Також до позовної заяви долучено: договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та додаток № 1 до нього; копію паспорту та ідентифікаційного коду відповідача, які ним засвідчені.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Ощадбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Суд бере до уваги, відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти, що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Звертаючись до суду з позовом, Банк вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Разом з тим, суд бере до уваги правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме:
«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на 22 серпня 2023 року заборгованість відповідача по договору від 21 грудня 2018 року складає 292 837.77 грн, в т.ч.: заборгованість по основному боргу - 238 146,41 грн.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 31 196,53 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по основному боргу - 3 562,68 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 536,40 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по основному боргу - 17 169,32 грн., інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості по процентам - 2 205,43 грн.
Відповідач доводів позивача щодо заборгованості саме в такому розмірі не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подав.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Виходячи із наведеного, оскільки заборгованість за кредитом позичальником повернута не була, банк отримав право на задоволення своїх вимог кредитора шляхом стягнення заборгованості за наданим кредитом.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на те, що позовні вимоги про стягнення: 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 362,85 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 12,18 грн, втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 78,50 грн, втрат ві інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 10,59 грн, - задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами було погоджено умови договору щодо розміру відсотків.
Таким чином, правові підстави на стягнення 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.
Натомість в іншій частині позовних вимог позивачем доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача з урахуванням процентів за користування кредитом.
Згідно з частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2468,74 грн (91,98 % від 2 684, 00 грн).
Керуючись ст. ст.509, 525, 526, 530, 536, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 269 360,94 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати з оплати судового збору в розмірі 2468,74 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 27, код ЄДРПОУ: 09322277)
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст судового рішення складено 12 лютого 2024 року.
Суддя О.Л. Бусик