Справа № 514/25/24
Провадження по справі 2/514/70/24
05 лютого 2024 року смт Тарутине
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.,
при секретарі - Георгієвій О.А.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Кисса Віктор Іванович до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що він є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №347606950 від 22 вересня 2023 року. Право власності на іншу 1/2 частину вказаного будинку згідно архівних даних не зареєстроване. Однак, позивач користується усім житловим будинком, доглядає за ним, робить ремонт, сплачує комунальні послуги. Таким чином, позивач вважає, що він добросовісно, відкрито та безперервно вже більше 30 років володіє зазначеним будинок. Однак, належним чином оформити свої права на зазначений будинок позивач не має змоги.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, на розгляд суду від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшла заява від представника відповідача, в якій він зазначив, що згоден з позовними вимогами позивача та просить розглянути справу без його участі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 22 вересня 2023 року державним нотаріусом Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за №1937, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за заповітом від 21 червня 1978 року, яке складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
22 вересня 2023 року на підставі Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №1937 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69411081 від 22 вересня 2023 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №347606950 від 22 вересня 2023 року.
Згідно довідки КП «Тарутинське БТІ» Тарутинської районної ради Одеської області №309/01-04 від 17 жовтня 2023 року, до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (01.01.2013 року), 04 липня 1958 року в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 91 зареєстровано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 1954 року; право власності на іншу 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 згідно архівних даних не зареєстровано.
З 1984 року позивач ОСОБА_1 мешкає у будинку АДРЕСА_1 , сплачує комунальні послуги, робить ремонт, обробляє присадибну земельну ділянку, що підтверджується:
довідкою виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області №1711/672-22 від 09 листопада 2023 року про склад зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб;
довідкою ТОВ «Одеська обласна ЕК» Тарутинська дільниця Ізмаїльського підрозділу від 10 листопада 2023 року про використану електроенергію;
довідкою про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги КП «Побутовець» Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області;
довідкою Березинського старостинського округу Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області №1711/671-22 від 09 листопада 2023 року;
показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст.344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав ».
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Також, зазначеною постановою роз'яснено порядок застосування норм, передбачених статтею 344 ЦК України, а саме:
пунктом 9 передбачено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК;
пунктом 11 передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК);
пунктом 13 передбачено, що можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади;
рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту добросовісного, законного та відкритого заволодіння ним вказаним житловим будинком.
Однак, оскільки судом було встановлено, що на теперішній час право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 не зареєстровано, саме Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області є належним відповідачем по справі.
Таким чином, беручі до уваги наявні докази, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно, законно та відкрито заволодів спірним майном, а саме 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та безперервно, відкрито володіє ним вже більше тридцяти років.
З огляду на вищевказане, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд прийшов до висновку, що існують підстави для визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку, а тому позов підлягає задоволенню.
Крім того, позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом 1 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони пропорційно до задоволеною чи відхиленої частини вимог.
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 03 січня 2024 року.
Згідно п.п.2 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» станом на 19 травня 2021 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості, ринкова вартість 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 складає 27538 гривень.
Враховуючи вище викладене розмір судового збору по даній справі складає - 1211 гривень 20 копійок.
Тож, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,142,200, 206, 264,265,268,272, 273, 315, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Кисса Віктор Іванович до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності за набувальною давністю на 1/2 частину житловий будинок АДРЕСА_1 .
Стягнути з Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева