Справа № 758/10432/23
30 січня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53», про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.
В обґрунтування свого позову зазначив, що з у період з 09 листопада 2020 року по 31 січня 2022 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. 26.01.2022 року позивачу було повідомлено про включення посади, яку він займав, до списку скорочення штату та надано копію наказу № 2601/22-1 від 26.01.2022 року. 31.01.2022 року позивач звільнився з роботи за угодою сторін. При цьому, відповідач не надав йому копії наказу про звільнення № 2601/22-2к від 26.01.2022 року та довідки про середньомісячну заробітну плату. Під час перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього було нараховано, але не виплачено: заробітну плату за останній місяць (січень 2022 року) у розмірі 8 442,91 грн, вихідну допомогу у розмірі 19 962,80 грн (за 2 місяці), компенсацію невикористаної відпустки у розмірі 15 107,40 грн, що разом становить 43 513,11 грн. На підтвердження факту існування заборгованості в день звільнення (31.01.2022 року) позивачем було долучено до позовної заяви розрахунковий листок.
З цих підстав, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі 43 513,11 грн., а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 89 640 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року відкрито спрощене провадження у справі, встановлено строк відповідачу для подання відзиву.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у період з 09 листопада 2020 року по 31 січня 2022 року позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 3).
31.01.2022 року позивач звільнився з роботи за угодою сторін, що підтверджується Наказом № 2601/22-2к від 26.01.2022 (а.с. 4-5).
Відповідно до довідки про заробітну плату, сукупний нарахований дохід позивача станом на січень 2022 склав 43 513,11 грн (а.с. 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як встановлено судом, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач належним чином виплати позивачу заробітну плату та провів з ним розрахунок при звільненні з роботи. Також, відповідачем не надано суду доказів здійснення розрахунку з позивачем станом на день ухвалення рішення суду.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Пунктами 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 640 гривень, у своєму розрахунку виходить зі ставки за його посадою згідно Штатного розкладу відповідача за 9 місяців затримки.
У своєму розрахунку позивач враховує три місяці з дати його звільнення до 01.07. 2022 року та шість місяців з 01.07.2022 року, оскільки на час звільнення позивача діяла попередня редакція статті 117 КЗпП України, яка не містила обмежень щодо періоду часу нарахування та виплати середнього заробітку за час не розрахунку при звільненні, а тому, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача, повинен охоплювати період до набрання чинності новою редакцією статті 117 КзПП України.
З урахуванням матеріалів справи та встановлених фактичних обставин, суд приходить до висновку, що позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В той же час, з урахуванням змін, внесених до ст. 117 КзПП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок середнього заробітку виходячи із наступного.
Так, з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.
Суд зазначає, що зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванню та вирішенню спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.
З огляду на те, що на час звернення позивача до суду, вже діяла стаття 117 КзПП у новій редакції, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі за текстом - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п. п. 5, 8 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
З урахуванням того, що приписами ст. 117 КЗпП України період затримки розрахунку при звільненні обмежено шістьма місяцями, суд, із застосуванням Порядку та виходячи з фактичних даних щодо заробітної плати позивача, які містяться в матеріалах справи, здійснив власний розрахунок, згідно з яким позивачу належить до виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59 760 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід Держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Разом з тим, враховуючи те, що позивачем також було заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка задоволена частково, суд вважає за необхідне за даною вимогою стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам судовий збір у розмірі 775,73 гривень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53», про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні - задовольнити частково;
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 43 513 (сорок три тисячі п'ятсот тринадцять) гривень 11 копійок;
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59 760 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят) гривень;
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 73 копійки;
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління № 53» в дохід Держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
відповідач - приватне акціонерне товариство «Будівельно-монтажне управління № 53» (місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бровари, вул. Запорізька, буд. 12, код ЄДРПОУ 01037137);
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Гребенюк