01 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 904/220/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023 (колегія суддів: Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2023 (суддя Мілєва І. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до відповідачів: 1) Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехіндустрія"; 3) Державного підприємства "СЕТАМ"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострадабуд"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору та витребування майна,
У 2022 році Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -АТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулося до суду з позовом до відповідачів, у якому просило:
1) визнати недійсними електронні торги з продажу комплексу споруд, що складається з однієї асфальтозмішуваної установки ДС № 185 та транспортного засобу марки МАЗ моделі 642205, 2007 року випуску, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Зелений Гай, вул. Залізнична, 24, які оформлені протоколом № 518275 та актом про поведені електронні торги від 24.12.2020;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеного майна;
3) витребувати це майно на користь АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
10.03.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023, повний текст якої складений 29.12.2023, про відмову у позові.
17.01.2024 АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вказало, що підставою касаційного оскарження судових рішень окрім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, є також пункт 3 частини другої цієї ж статті.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.
На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначив, що деякі норми права застосовані судами першої та апеляційної інстанції за відсутності висновку Верховного Суду. При цьому скаржник не вказав щодо якої саме конкретної норми права такий висновок відсутній у подібних правовідносинах, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору.
Тож скаржнику необхідно визначитися щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При цьому ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду визначається, виходячи зі ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а не з розміру фактично сплаченого судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови).
Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Предметом позову у цій справі є дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсними електронних торгів та договору купівлі-продажу) та одна - майнового характеру (витребування майна з чужого незаконного володіння), з якими позивач звернувся у 2022 році.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.
Ураховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки.
Позивач оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій повністю, проте за оскарження цих судових рішень у частині вимоги про витребування майна сплатив судовий збір, помилково виходячи зі ставки судового збору за вимогу немайнового характеру.
Оскільки АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося з касаційною скаргою безпосередньо до Верховного Суду, а з матеріалів касаційної скарги і змісту судових рішень у справі неможливо встановити вартість спірного майна, Верховний Суд не може визначити суму судового збору за подання касаційної скарги у частині позовної вимоги майнового характеру, виходячи з пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати докази на підтвердження вартості спірного майна та докази доплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень щодо вимоги про витребування майна.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, касаційна скарга Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення цих недоліків шляхом подання доказів на підтвердження вартості спірного майна та доказів доплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження судових рішень щодо вимоги про витребування майна.
При цьому судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Окрім цього, скаржнику необхідно визначитися щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, та обґрунтувати таку підставу з урахуванням наведеного в цій ухвалі.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов