25 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5281/23
Головуючий суддя І інстанції - Новікова І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року в адміністративній справі №280/5281/23 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/3386/21 в розмірі 240753.99 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному або касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 по справі №280/3386/21 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) за №2 від 20.01.2021 про неуспішне проходження начальником Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №416к від 18.03.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19.03.2021.
Поновлено ОСОБА_1 в органах Запорізької обласної прокуратури на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями посаді начальника Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в органах Запорізької обласної прокуратури з 20.03.2021.
Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 20 березня 2020 року по 15 вересня 2021 року у сумі 152186,46 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 24324,89 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах Запорізької обласної прокуратури на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями посаді начальника Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в органах Запорізької обласної прокуратури.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 зупинено дію рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №280/3386/21, а також, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 в адміністративній справі № 280/3386/21.
Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 задоволено апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року в адміністративній справі №280/3386/21 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку відмовлено.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно у період з 16.09.2021 по 20.06.2022 не виконувалось рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 по справі №280/3386/21, звернувся з даним позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, яке було в подальшому скасовано та в задоволені позову було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).
Згідно з п. 5 Порядку КМУ № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку КМУ № 100, обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
На переконання відповідача, з висновками якого погодився суд першої інстанції, факт скасування постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 зумовлює відсутність у відповідача обов'язку на виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду першої інстанції.
Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 29 січня 2020 року у справі №820/2894/16, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19 Верховний Суд, розтлумачивши приписи статті 236 КЗпП, дійшов висновку, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, зі сторони відповідача мала місце затримка виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021, допущеного до негайного виконання у частині поновлення позивача на посаді прокурора.
Одночасно з цим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 року наведене судове рішення було скасовано та в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції не звернув увагу, що незастосування статті 236 КЗпП у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.
Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний і касаційний суди не переглянуть справу.
У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному чи касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного й касаційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
Зрештою, стаття 236 КЗпП не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
На підставі цих обставин і міркувань, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі, факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Інакше застосування статті 236 КЗпП може нівелювати принцип обов'язковості судового рішення та процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновками суду першої інстанції стосовно того, що скасування в апеляційному порядку рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021року унеможливлює застосування статті 236 КЗпП до спірних правовідносин.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.10.2023 року № 420/10861/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Поряд з вказаним, щодо висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не подавалося жодної заяви про поновлення на посаді, що слугувало б підтвердженням його волевиявлення продовжувати фактичну службу на відповідній посаді, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення саме на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем (зокрема, постанови Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19).
Відтак, з огляду на вказані обставини справи, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/3386/21 за період з 16.09.2021 року по 21.12.2021 року (дата яка передує прийняттю судом апеляційної інстанції ухвали про відкриття провадження по справі та зупинення дії рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №280/3386/21).
Відповідно до довідки Запорізької обласної прокуратури від 26.04.2021 року № 21-474, середньоденна заробітна плата позивача за один робочий день, розрахований відповідно до Порядку КМУ № 100, становить 1247.43 грн.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року за період з 16.09.2021 року по 21.12.2021 року (69 робочих днів) становить 86 072.67 грн. (1247.43*69).
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року в адміністративній справі №280/5281/23 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №280/3386/21 в розмірі 86 072.67 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко