Іменем України
31 січня 2024 року м. Чернігів справа № 927/1596/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Орбіта" (код 23633937) 40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 35 (ІНФОРМАЦІЯ_1) 40010, м. Суми, вул. Бєлгородська, 18 (адреса представника)
до фізичної особи - підприємця Замокіної Ірини Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1
про стягнення 16 939 грн 46 коп.
24 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Орбіта" до фізичної особи-підприємця Замокіної Ірини Вікторівни про стягнення 16 939,46 грн вартості обладнання, переданого в експлуатацію згідно Договору № СЧ 43-18 про експлуатацію обладнання від 11.04.2018, укладеного між сторонами за погодженням з ПАТ "САН ІНБЕВ УКРАЇНА", правонаступником якого є ПрАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення отриманого в користування майна та відшкодування його вартості.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2023, зокрема:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Вказана вище ухвала суду від 29.11.2023, що двічі направлялась відповідачу на адресу його державної реєстрації, була повернута до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - за закінченням терміну зберігання.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 по справі № 910/1730/22 зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20)
Отже, вказана вище ухвала суду від 29.11.2023, є такою, що отримана відповідачем 26.12.2023 (дата відмітки АТ «Укрпошта» про неотримання), а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі.
У встановлений господарським судом процесуальний строк відзив на позовну заяву відповідачем поданий не був.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Орбіта" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Замокіною Іриною Василівною (покупець) укладено договір поставки №1-24/18Ч, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар, здійснювати його своєчасну оплату та повертати тару.
Під товаром, що є предметом поставки за договором, розуміється: пиво, напої, склопляшка, надалі за текстом - товар (п. 1.2 договору).
Під тарою за договором розуміється: поліетиленові ящики, КЕГи, вуглекислотні балони, будь-яка інша тара, зазначена як така у цьому договорі та/або як така у супровідних документах на відповідну партію товару, надалі за текстом - тара (п. 1.3 договору).
11.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Орбіта" (дистриб?ютор) та фізичною особою-підприємцем Замокіною Іриною Василівною (торгова точка) укладено договір про експлуатацію обладнання №СЧ 43-18 (далі- Договір).
Відповідно до п. 1.1 договору Дистриб'ютор зобов'язуються за окремою письмовою згодою Компанії (в акті приймання-передачі) передавати Торговій точці Обладнання, а Торгова точка зобов'язується експлуатувати таке Обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов договору повернути таке Обладнання Дистриб'ютору або Компанії в тому ж стані, в якому Торгова точка отримувала таке Обладнання з урахуванням його нормального зносу.
Відповідно до п. 1.24 договору, обладнання, яке передане Торговій точці, Торгова точка зобов'язана повернути Дистриб'ютору (а у випадках, передбачених цим Договором- компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв'язку. В цьому випадку повернення Обладнання Торговою точкою Дистриб'ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між Дистриб'ютором та Торговою точкою (за зразком, передбаченим Умовами), який в обов'язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника Компанії та скріплений печаткою/штампом Компанії.
Відповідно до п. 1.22 договорів Торгова точка несе ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання від Дистриб'ютора і до моменту його повернення Компанії або Дистриб'ютору.
Дистриб'ютор має право в будь-який момент часу висунути Торговій точці письмову вимогу про повернення Обладнання Дистриб'ютору. Така вимога є обов'язковою для виконання Торговою точкою за умови, що така вимога містить погодження Компанії у вигляд підпису уповноваженого представника Компанії, скріпленого печаткою/штампом Компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаний у ній строк та зобов'язана повернути Обладнання Дистриб'ютору, який прибуває до Торгової точки для отримання Обладнання. В такому випадку повернення Обладнання Торговою точкою Дистриб'ютору оформлюється актом приймання-передачі (за зразком, передбаченим Умовами), який має бути до його підписання Торговою точкою і Дистриб'ютором попередньо погодженим Компанією шляхом його підписання уповноваженим представником Компанії та скріплення печаткою/штампом Компанії. За відсутності описаного вище погодження Компанії Торгова точка не має права повертати Дистриб'ютору зазначене у відповідному акті Обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження Компанії, Дистриб'ютор та Торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити Компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) Обладнання, повернутого Торговою Точкою Дистриб'ютору з порушенням цієї умови (п. 1.20 договору)
Відповідно до п. 1.27 договору у випадку втрати Обладнання, Торгова точка повинна відшкодувати особі якій має здійснюватись повернення втраченого Обладнання (Компанії або Дистриб'ютору) вартість (відновну вартість) втраченого Обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого Обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі Обладнання.
Відповідно до 1.30 договору строк дії цього договору - з дня підписання його всіма Сторонами та погодження Компанією і до 31.12.2022. Якщо за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору жодна із Сторін не надішле іншій Стороні (або Компанія не надішле обом Сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення Договору у визначений цим Договором день, цей Договір вважається продовженням до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього Договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на усі наступні випадки закінчення строку його дії.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв Обладнання в експлуатацію (охладитель "Катюша - 35" 2017 заводський № 03070611231911589161310117244D / інв.№ 2017 вартість без ПДВ - 13 680,40 грн; панель редуктора завод. № / інв.№ вартість без ПДВ - 435,82 грн) згідно Акту приймання-передачі обладнання від 11.04.2018 на суму 14 116,22 грн без ПДВ.
Як зазначає позивач, на вартість обладнання нараховується податок на додану вартість, оскільки ТОВ фірма «Орбіта» є платником ПДВ. Податок на додану вартість - це надбавка до ціни товару/роботи/послуги, покупець сплачує ПДВ, коли купує у контрагента продукцію, товари, замовляє послуги, а вести облік з податку і сплатити його в бюджет - це обов'язок суб'єкта господарювання (стаття 180, 185, 187 Податкового Кодексу України).
Згідно п. 19 Умов щодо обігу та експлуатації обладнання ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА», затверджених в останній редакції 01.01.2023 року, та які застосовуються до Договорів про експлуатацію обладнання, визначено, що у випадку втрати обладнання ТТ повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання збитки у сумі вартості втраченого обладнання та грошової суми, яка визначається шляхом множення ціни вартості обладнання на ставку податку на додану вартість.
Загальна сума переданого обладнання по договору складає 14 116 грн 22 коп. без ПДВ, а включаючи суму ПДВ 16 939 грн 46 коп.
На адресу реєстрації відповідача позивачем було направлено вимогу № 2 від 02.02.2023 року про повернення Обладнання та сплату заборгованості у зв'язку з фактичним припиненням здійснення закупівлі товару у позивача та фактичним припиненням дії договору поставки, оскільки використання обладнання, згідно п.1.1. Договору, відбувається виключно для реалізації Товару що поставляється Дистриб'ютором.
Як вказує позивач у позовній заяві, Відповідач обладнання не повернув, вартість переданого товару не сплатив, на зв'язок фізична особа підприємець не виходить, за місцезнаходженням відсутня, продукцію Дистриб'ютора - ТОВ фірми «Орбіта» не придбає. Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та стягненням з відповідача суми заборгованості 16 939 грн. 46 коп. з ПДВ - компенсації за втрачене Обладнання (відновну вартість).
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов'язання шляхом передачі відповідачу обладнання згідно умов договору №СЧ 43-18 від 11.04.2018.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасного повернення обладнання не виконав.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, крім іншого, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Вартість обладнання, переданого позивачем відповідачу згідно Акту приймання-передачі обладнання від 11.04.2018 з врахуванням ПДВ, становить 16939,46 грн.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення обладнання. Доказів сплати компенсації позивачу за втрачене обладнання відповідачем суду не надано.
Оскільки відповідач зобов'язання щодо своєчасного повернення обладнання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 16939,46 грн вартості обладнання, переданого в експлуатацію згідно Договору № СЧ 43-18 про експлуатацію обладнання від 11.04.2018.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2684,00 грн. судового збору.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Орбіта" до фізичної особи-підприємця Замокіної Ірини Вікторівни про стягнення 16 939,46 грн задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Замокіної Ірини Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Орбіта" (код 23633937, 40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 35) 16 939,46 грн збитків та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2024.
Суддя А.С.Сидоренко