справа № 755/5613/23 головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
провадження № 22-ц/824/4405/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Форум Кредит», треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила зняти помилково і вчасно не знятий арешт на частини квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею 1/4 частини кв. АДРЕСА_1 , а власником 3/4 частин зазначеної квартири є брат позивача - ОСОБА_3 . 30 травня 2000 року між батьком позивача ОСОБА_2 та КС «Форум Кредит» був укладений договір кредиту № 02. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором 22 вересня 2000 року між КС «Форум Кредит» та братом позивача ОСОБА_3 був укладений договір застави №3852 щодо 3/4 частин вказаної вище квартири, за яким брат позивача виступив майновим поручителем. Станом на 2022 рік кредит повністю погашений третьою особою і жодної заборгованості перед відповідачем не існує. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину і 26 січня 2023 року звернулась до Центру надання адміністративних послуг для проведення реєстрації місця проживання дитини у квартирі, однак отримала відмову, оскільки виявилось, що квартира перебуває під арештом на підставі договору застави частини квартири, незважаючи на те, що будь-який борг за договором кредиту відсутній. Наявність арешту позбавляє позивача як співвласницю 1/4 частини квартири, вільно розпоряджатись своїм майном, зокрема реєструвати членів своєї сім'ї у квартирі. На теперішній час брат позивача рахується зниклим безвісті після вогневого зіткнення із супротивником 09 червня 2022 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує про те, що суд першої інстанції не мав належних підстав розглядати справу в порядку спрощеного провадження, оскільки справа не є малозначною та виносити судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а мав розглядати справу в порядку загального позовного провадженим з викликом сторін, всебічно та повно дослідити всі обставини справи, допитати учасників справи, витребувати з належних джерел необхідні додаткові докази за клопотанням позивача. У постанові Верховного Суду у справі № 295/5011/15-ц, касаційне провадження №01-1125св17 зазначено, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення. Крім того, станом на момент звернення з вказаним позовом до суду будь-якого позову від відповідача до поручителя ( ОСОБА_3 ) за договором поруки від 22 вересня 2000 року, або до третьої особи ОСОБА_2 пред'явлено не було, що є підставою для зняття помилково залишеного арешту. Наявність такого арешту (заборони) позбавляє позивача як співвласника 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 вільно розпоряджатись своїм майном, а також вчиняти щодо цього майна відповідні дії, зокрема зареєстровати членів своєї родини за цією адресою. Згідно даних з Єдиного реєстру боржників, станом на 29 січня 2023 року будь-які відомості про майнового поручителя ОСОБА_3 також відсутні. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/4 частини кв. АДРЕСА_1 , а власником 3/4 частин зазначеної квартири є брат позивача - ОСОБА_3 , який 22 вересня 2000 року уклав договір застави своєї частини квартири з кредитною спілкою «Форум Кредит» для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед кредитною спілкою, що ґрунтувались на кредитному договорі, за яким останній отримав кредит на суму 115 000 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтовані і підстав до задоволення позову немає.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною сьомою статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з частин квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не звернула увагу, що зазначена квартири їй не належить і що обставини, з якими вона пов'язує свої вимоги не існують.
Так, з матеріалів справи вбачається, що арешт на вказану частину квартири, який просить зняти позивач відсутній і ніколи не накладався.
У відповідності до наявного у справі витягу з реєстру прав на нерухоме майно від 26 січня 2023 року, арешт на вказану квартиру не зареєстрований. В той же час, в реєстр внесено обтяження, яке ґрунтується на договорі застави від 22 вересня 2000 року.
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що арешт, який просить зняти позивач на частину квартири не накладався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав до задоволення позову.
Крім того, позивач, вважаючи, що її права порушені саме відповідачем, не звернула уваги, що відділом з питань реєстрації місця проживання Дніпровської РДА їй відмовлено в реєстрації малолітньої дитини саме у зв'язку з наявністю арешту, якого не існує.
Звертаючись з позовом до Кредитної спілки «Форум Кредит», позивач залишила поза увагою, що відмова в реєстрації малолітньої дитини за місцем реєстрації її матері з підстав, які очевидно відсутні, не може вважатись такою, що відповідає нормам чинного законодавства.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач, а саме Кредитна спілка «Форум Кредит», відповідальна за порушення прав позивача, оскільки остання такі порушення пов'язує з діями відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської РДА, який відмовився реєструвати місце проживання дитини.
Заявляючи вимогу про скасування судового рішення з підстав порушення норм процесуального права, а саме розгляду справи в спрощеному провадженні, за відсутності для цього відповідних підстав та розгляд справи у відсутність відповідача, позивач не звернула уваги на наступне.
За змістом ч. 2 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Зі змісту позовних вимог, вбачається, що вказана цивільна справа не відноситься до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, по суті є справою незначної складності, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Оскільки, судом прийняте рішення про розгляд справи без виклику сторін в порядку спрощеного провадження, доводи позивача щодо порушення норм процесуального права в частині розгляду справи у відсутність особи, яка не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи - є безпідставними.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позову, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та вищевикладеними доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення в судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.