справа №754/4445/23 головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.
провадження №22-ц/824/4674/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року про забезпечення заяви у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, заінтересована особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,-
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою та просила визнати недієздатним її батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити її опікуном.
Разом з заявою ОСОБА_2 подала суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
Заява обґрунтована тим, що предметом розгляду справи є визнання батька заявника ОСОБА_1 недієздатним та встановлення над ним опіки і призначення опікуном заявника. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він може цим самим поставити себе у скрутний матеріальний стан, стати жертвою недобросовісних людей. Характер дій невстановлених осіб, які маніпулюють батьком заявника, має на меті чітку ціль - заволодіти його майном. Так, 18 квітня 2023 року невстановлені особи у супроводі батька заявника звернулися до ЦНАП Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з метою зняття зареєстрованого місця проживання в квартирі батька заявника та її малолітніх дітей. Отже, користуючись психологічним станом батька заявника, за яким він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, треті особи можуть незаконно відчужити майно, що є його власністю, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та у разі невжиття заходів забезпечення це може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів батька.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заінтересована особа зазначає, що накладення арешту на майно, в якості забезпечення позову у даній справі, є безпідставним, необґрунтованим, а заявлений спосіб забезпечення позову не є співмірним та адекватним заявленим позовним вимогам, так як судом першої інстанції розглядається заява про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, а не спір про майно (квартиру). Заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, в тому числі доказів реальної загрози продажу квартири. Крім того, заявником до поданої заяви не додано жодного доказу на підтвердження заявлених вимог, судом першої інстанції не викликано заявника для надання доказів/пояснень, не призначено справу до розгляду в судовому засіданні, та як наслідок постановлено незаконну та необґрунтовану ухвалу. Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами не існує спору, предметом якого є позбавлення дієздатності, тобто, предметом даної справи є немайнова вимога. Оскільки заявником заявлена вимога немайнового характеру, обраний нею вид забезпечення пред'явленого позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача не відповідає предмету заявлених позовних вимог. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не дослідив питання наявності чи відсутності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, та як наслідок, не звернув увагу на те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 не відповідають змісту позовних вимог та не пов'язані з суб'єктивними правами заявника на предмет спору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на аналогічні обставини, викладені нею у заяві про забезпечення позову та вказує про те, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також повною мірою з'ясовано фактичні обставини справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про часткове забезпечення позову, суд першої інстанції виходив принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
Тобто умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Частиною 1, 2 статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, найважливішою особливістю справ окремого провадження є відсутність у них спору про право.
Відсутність спору про право тягне за собою і відсутність сторін із протилежними інтересами (позивач і відповідач).
Згідно з частиною 4 статті 294 ЦПК України особи, які беруть участь у справах окремого провадження є заявник і заінтересовані особи.
Отже, в окремому провадженні відсутній спір про право.
У зв'язку з цим положення статей 149-153 ЦПК України, які регулюються порядок та підстави забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді заяв поданих в порядку окремого провадження.
Цивільний процесуальний кодекс України не містить правових норм, які б надавали суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення заяви про визнання особи недієздатною, оскільки в окремому провадженні розглядаються лише справи за відсутністю спору про право, в той час як для застосування заходів забезпечення позову необхідно існування дійсного спору про право між сторонами.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що вона подана у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, яка подана за правилами окремого провадження.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення заяви про забезпечення заяви, що чинним ЦПК України взагалі не передбачено.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.