Справа №754/4286/22 Головуючий в суді І інстанції Саламон О.Б.
Провадження № 22-ц/824/2282/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
18 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,
за участі секретаря Медведчук Д.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС БАНК» на рішення Деснянського районного суду міста Києвавід 12 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «РВС БАНК», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Черленюх Людмила Василівна, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із припиненням за відповідачем права власності на квартиру,
У червні 2022 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 10.02.2006 між ОСОБА_1 та ВАТ «БАНК «ДЕМАРК» було укладено кредитний договір № 31-051. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору Банк відкриває позичальнику кредитну лінію у розмірі 24 000 дол. США з кінцевим терміном повернення 10.02.2009, а також згідно з п.3.4.1 договору позичальник зобов'язаний погасити кредит до 10.02.2009. Згідно з п. 3.8.1 забезпеченням виконання зобов'язань позичальника перед Банком є квартира АДРЕСА_1 .
Вказана квартира у відповідності до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.08.2003 належить позивачам на праві приватної, спільної власності та на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в рівних долях.
Також, 10.02.2006 між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_1 , що діяла від свого імені та від імені ОСОБА_2 , і є майновим поручителем ОСОБА_4 в якості забезпечення виконання зобов'язань укладено іпотечний договір № 1132, у відповідності до умов якого Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 51,30 кв.м.
Позивачі вказують на те, що на початку 2021 року в телефонному режимі дізнались від представників ТОВ «ФК «Паріс» про те, що 07.05.2019 між ПАТ «Банк «Демарк» та ТОВ «ФК «Паріс» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006, однак позивачі стверджують, що будь-яких документів щодо вказаного останні не отримували. Однак, вже 04.01.2022 позивачам стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо набуття Акціонерним товариством «РВС БАНК» права власності на предмет іпотеки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62689506 від 30.12.2021, здійсненого приватним нотаріусом КМНО Черленюх Л.В.
Позивачі вказують на те, що можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання було передбачено шляхом внесення змін до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи та розвитку будівельної галузі та житлового будівництва», прийнятим 25.12.2008 (14.01.2009 набрав законної сили), а отже вже після укладення договору іпотеки від 10.02.2006.
Зважаючи на викладене, посилаючись на ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, позивачі вважають, що підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі застереження в іпотечному договорі стало можливим лише з 14.01.2009 та погіршує становище іпотекодавця порівняно з укладеним договором. При цьому зауважують, що окремого договору про передачу у власність предмету іпотеки між сторонами укладено не було. З поміж-іншого позивачі вказують на наявність помилок у зазначенні сторони основного зобов'язання в іпотечному договорі від 10.02.2006, завіреному приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В., а отже вказані неточності на думку позивачів, не дають правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
На думку позивачів були допущені порушення процедури проведення державної реєстрації за АТ «РВС БАНК» прав власності на предмет іпотеки, оскільки державним реєстратором було порушено всупереч ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» послідовність дій проведення державної реєстрації, та внесення змін до Державного реєстру речових прав. На момент набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, у останнього була відсутня оцінка вказаного майна всупереч вимогам законодавства, а тому банком не було надано нотаріусу звіту суб'єкта оціночної діяльності про вартість предмету іпотеки. Також, позивачі посилаються на порушення прав неповнолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра була зареєстрована у спірній квартирі на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, при цьому у даному випадку отримання дозволу Органу опіки та піклування на проведення такої реєстрації права власності було обов'язковим. Згідно з п.2 п. 6.1 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема має бути подано документ, що підтверджує наявність факту звершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі. Натомість іпотекодавці не отримували від відповідача будь-яких письмових вимог про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи викладене, позивачі вважали, що у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «РВС БАНК», а отже наявні правові підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62689506 від 30.12.2021 (номер запису про право власності: 46022031), проведену приватним виконавцем КМНО Черленюх Л.В., а тому вимушені звернутись до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києвавід 12 вересня 2023 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62689506 від 30.12.2021 (номер запису про право власності: 46022031), яка проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., припинивши за Акціонерним товариством «РВС БАНК» право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 254993758000).
Стягнуто з Акціонерного товариства «РВС БАНК» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 488, 60 грн. на кожного.
Не погоджуючись із вказаним рішення, АТ «РВС БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що судом першої інстанції не враховано, що 07.05.2019 ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 31-051, за яким відступлено шляхом продажу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006 та до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за договором іпотеки від 10.02.2006. У зв'язку з наявною заборгованістю за кредитним договором, ТОВ «ФК «Паріс» направлено на адресу ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 повідомлення про порушення умов кредитного договору № 31-051 від 10.02.2006, яке отримано ОСОБА_6 та іншими адресатами.
Згодом, 02.11.2021 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань ТОВ «ФК «Паріс» повторно направлено на адресу іпотекодавців повідомлення про порушення умов договору № 31-051 від 10.02.2006, однак іпотекодавці ухилились від отримання вказаного повідомлення.
20.10.2021 ТОВ «ФК «Паріс» в особі директора Клевець С.М. разом із суб'єктом оціночної діяльності ПП «Спілка Експертів», здійснено виїзд за місцем знаходження предмету іпотеки, однак власниками приміщення не було надано доступу до квартири, у зв'язку з чим 20.10.2022 було складено акт про не допуск до приміщення.
20.10.20022 ПП «Спілка Експертів» виготовлено звіт про оцінку майна, предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким вартість об'єкта оцінки склала 1 049 800 грн. Також, між ТОВ «ФК «Паріс» та АТ «РВС БАНК» 24.12.2021 було укладено договір № 24/12/2021-2 про відступлення (купівлю-продаж)прав вимоги за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006, укладеного між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_7 , та договором іпотеки за реєстровим № 1132 від 10.02.2006.
Також зазначає, що приватний нотаріус Черленюх Л.В. при здійсненні спірної реєстраційної дії керувалась положеннями чинного законодавства України, а також мала відповідний і повний пакет документів для вказаної дії, а тому, вважає, що позивачами не доведено наявність правових підстав для задоволення позову.
Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вона вказує на необґрунтованість її доводів, та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «РВС БАНК» порушено вимоги ст.38 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2006 року між ВАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на загальну суму 24 000 дол. США (а.с.29-30 т.1).
Згідно з п. 3.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит згідно з умовами цього договору у строк до 10 лютого 2009 року.
Пунктом 3.5.1 кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 15 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті щомісячно.
Відповідно до п. 3.8.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника перед банком є застава квартири, що належить позичальнику та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 2003 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, кв. АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних долях. Загальна площа квартири складає 51, 34 кв.м.
Згідно з інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 21 жовтня 2021 року, за даними реєстрових книг Бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації 12.08.2003 (наказ № 1414) та зареєстровано в Бюро 14.08.2003 (а.с.121 т.1).
Факт зміни прізвища ОСОБА_4 на « ОСОБА_8 » підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_2 про укладення шлюбу від 06.06.2006, виданого Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києві з державним Центром розвитку сім'ї.
10 лютого 2006 року за кредитним договором № 31-051 на забезпечення виконання зобов'язання було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. за № 1132, у відповідності до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності майно, а саме кв. АДРЕСА_1 (а.с.31-32 т.1).
Згідно з п.2.3.7 договору іпотеки за першою вимогою іпотекодержателя надавати йому всі необхідні документи щодо майна, забезпечувати доступ для перевірки фактичної наявності, розміру, стану, умов зберігання майна.
У відповідності до п. 3.7 зобов'язання за кредитним договором вважаються виконаними, якщо відбулось погашення кредиту, відсотків, неустойки та інших можливих витрат, пов'язаних із неналежним виконанням іпотекодавцями зобов'язань за кредитним договором.
Пунктом 3.12.1 передбачено у випадку невиконання боржником письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором встановлений іпотекодержателем строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок майна. Це застереження визначає способи задоволення вимог іпотекодержателя, а саме:
-перехід права власності на майно до іпотекодержателя. Підписанням договору іпотекодавці надають згоду на перехід права власності на майно до іпотекодержателя за власним одноосібним рішенням іпотекодержателя про придбання майна у власність. Рішення іпотекодержателя про придбання майна у власність та договір є документами на підставі якої здійснюється реєстрація права власності іпотекодержателем;
-право іпотекодержателя на продаж майна будь-якій особі покупцеві на підставі укладення між ними договору купівлі-продажу, який в свою чергує документом, на підставі якого здійснюються реєстрація права власності на майно.
Відповідно до п.3.12.2 іпотекодавці від свого імені доручають іпотекодержателю на власний розсуд реалізувати майно для задоволення вимог іпотекодержателя. До відносин сторін, передбачених цим пунктом не застосовуються положення актів цивільного законодавства про договір доручення.
20 лютого 2012 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва по справі № 2-1249/12 за позовом ПАТ «Банк «Демарк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006, ухвалено стягнути з останньої 27 802, 18 дол. США, а також судові витрати у розмірі 2 737, 86 грн (а.с.228-229 т.1).
У відповідності з повідомленням про порушення умов кредитного договору вих.№ 14/05-1 від 14.05.2019, що направлялося ТОВ «ФК «Паріс», зазначено про те, що ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «ФК «Паріс» 07.05.2019 уклали договір про відступлення прав вимоги № 31-051, за яким старий кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 за договором іпотеки від 10.02.2006. При цьому, 08.05.2019 між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» та ТОВ «ФК «Паріс» на підставі зазначеного укладено нотаріальний договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, яким замінено іпотеко держателя на ТОВ «ФК «Паріс». Згідно з прохальною частиною вимагають від боржника ОСОБА_1 та іпотекодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як майнових поручителів, у 30 (тридцяти) денний термін з дати отримання вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору № 31-051 від 10.02.2006 та сплатити суму заборгованості у розмірі 54 293, 94 дол. США (а.с. 98-99 т.1).
Вказане повідомлення отримане ОСОБА_9 14.05.2019 (а.с.107 т.1)
В матеріалах справи міститься повідомлення ТОВ «ФК «Паріс» про порушення умов кредитного договору вих.№02/11-1 від 02.11.2021 аналогічного змісту, однак з розбіжностями у зазначені суми основного боргу, а саме вказано збільшену суму боргу у розмірі 54 672, 89 дол. США (а.с. 105-106 т.1).
В матеріалах справи відсутні докази отримання повторно направленого повідомлення від 02.22.2021 іпотекодавцям, листи повернулись назад з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.112-120 т.1).
24 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» та АТ «РВС БАНК» укладено договір № 24/12/2021-2 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, у відповідності до якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників/іпотекодавців/заставодавців/поручителів, зазначених у Додатку № 1 (а.с.14-19 т.2).
Згідно з Додатку № 1 Реєстру договорів, прав вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, відступлено шляхом продажу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 31-051 від 10 лютого 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та Банком «ДЕМАРК», та іпотечним договором № б/н від 10 лютого 2006 року, укладеним між Банк «ДЕМАРК» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. № 1132.
При цьому розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора складають 54 672, 89 дол. США за період з 10.02.2006 по 24.12.2021 включно.
Згідно Довідки АТ «РВС БАНК» про розмір заборгованості станом на 24.12.2021 за кредитним договором № 31-051 від 10.02.2006, загальний розмір заборгованості становить 54 672,89 доларів США (а.с.124 т. 1).
Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек від 24.01.2022 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею: 51, 3 кв.м. належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «РВС БАНК», підставою для державної реєстрації є іпотечний договір серії та номеру 1132, виданий 10.02.2006 приватним нотаріусом КМНО Клітко В.В. Підставою внесення відповідного запису є рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62689506 від 30.12.2021 (а.с. 125 т. 1).
Суд першої інстанції мотивував своє рішення наступним.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .
Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норм ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічні правові висновки викладено зокрема у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 310/2400/18, провадження № 61-21539св19, від 07 грудня 2022 року у справі № 522/18222/19, провадження № 61-6444св22.
У відповідності до п. 3.2 Договору іпотеки звернення стягнення на майно та його продаж для погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання на підставі ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», або іншими способами, які не суперечать чинному законодавству України.
Пунктами 3.11 та 3.12 Договору іпотеки сторонами передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання. Таке застереження визначає способи задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: перехід права власності на майно до іпотекодержателя. Підписанням договору іпотекодавці надають згоду на перехід права власності на майно до іпотекодержателя за власним одноосібним рішенням іпотекодержателя про придбання майна у власність. Рішення іпотекодержателя про придбання майна у власність та договір є документами на підставі якої здійснюється реєстрація права власності іпотекодержателем; право іпотекодержателя на продаж майна будь-якій особі покупцеві на підставі укладення між ними договору купівлі-продажу, який в свою чергує документом, на підставі якого здійснюються реєстрація права власності на майно.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2)документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц зроблено аналогічний висновок.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
Таким чином, перевіривши наявні у матеріалах справи докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, оскільки в ході розгляду справи представник відповідача не довів належними та допустимими доказами направлення ним та отримання іпотекодавцями вимоги про виконання основного зобов'язання із повідомленням про звернення стягнення у разі невиконання цієї вимоги, що свідчить про порушення відповідачем вимоги ст.38 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про те, що в 14.05.2019 року та 02.11.2021 року ТОВ «ФК «Паріс» було направляло на адресу іпотекодавців повідомлення про порушення умов кредитного договору № 31-051 від 10.02.2006, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17(провадження № 14-711цс19), зазначено, що «належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270».
У відповідності до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.02.2021 року у справі №278/3367/19, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/19144/19 (провадження № 61-14641св21).
Колегія суддів зауважує на тому, що відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження виконання саме ним вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцям вимоги про виконання основного зобов'язання із повідомленням про звернення стягнення у разі невиконання цієї вимоги, а посилання представника відповідача на те, що така вимога надсилалась ТОВ «ФК «Паріс», суперечить вимогам закону, оскільки таку вимогу має надсилати іпотекодержатель, яким в даному випадку є АТ «РВС Банк», а не ТОВ «ФК «Паріс», який 24 грудня 2021 року відступив право вимоги АТ «РВС Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги. Після укладення цього договору та набуття усіх прав кредитора за основним зобов'язанням та прав іпотекодержателя за іпотечним договором, саме АТ «РВС Банк», маючи намір звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», мало направити таку вимогу-повідомлення позивачам.
Таким чином, оскільки АТ «РВС Банк» не виконало вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та не направило вимогу про виконання основного зобов'язання із повідомленням про звернення стягнення в разі його невиконання, що унеможливило встановлення приватним нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов'язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак відповідачем АТ «РВС БАНК» не доведено виконання ним вимог ст.38 Закону України «Про іпотеку» при зверненні стягнення на предмет іпотеки, а тому, відповідач, як іпотекодержатель, не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі N 306/1224/16-ц, провадження N 14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі N 521/18393/16-ц, провадження N 14-661цс18; від 03 лютого 2021 року у справі N 278/3367/19-ц, провадження N 61-13586св20.
Інші доводи апелянта зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального права та незгоди із висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «РВС БАНК» залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: