Справа №753/22610/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/317/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань, Таврійського р-н, Вінницької обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах продовженого строку досудового розслідування, а саме до 25 січня 2024 року включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 - не визначався.
Строк дії ухвали - до 06 год. 50 хв. 25 січня 2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подавапеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за його постійним місцем проживання - АДРЕСА_2 та визначити розмір застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Апелянт вказує на те, що судом не взято до уваги, те що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , має місце реєстрації з батьками: АДРЕСА_3 . Має роботу, мати сильно хворіє та потребує витрат на лікування та піклування, (довідки додаються), має на утриманні молодшого брата. Відповідні документи додані до справи.
Жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_12 , не має сенсу переховуватись від органів слідства, він розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
Не має жодних належних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_13 до вчинення злочинівпередбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст.332 ККУкраїни.
Також апелянт зазначає, що жодним чином не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні.
До підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом та протирічить КПК України, розходиться з практикою ЄСПЛ.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні СВ Дарницького УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100020000464 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 27, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час, та місці, але не пізніше 23.02.2023, володіючи якостями лідерів, організаторськими здібностями, будучи обізнаними в сфері виготовлення документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану та перетину державного кордону на підставі зазначених документів, будучи обізнаними про визначений законодавством України порядок виїзду громадян України в умовах воєнного стану закордон та діючі обмеження, а також маючи відповідне коло знайомих осіб, які в наступному були залученні ними до вчинення кримінальних правопорушень, з корисливих мотивів, розробили злочинний план по організації каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом виготовлення документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, а також безперешкодний виїзд замовників цих документів за кордон.
Так, розроблений ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , план вчинення кримінальних правопорушень передбачав наступне:
- організацію безперебійного функціонування каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України шляхом виготовлення та використання документів про нібито непридатність до військової служби в умовах воєнного стану;
- безпосереднє підшукування ними осіб (далі так званих «клієнтів») з числа військовозобов'язаних громадян України щодо яких діють обмеження на виїзд закордон в період дії воєнного стану, які всупереч діючим обмеженням мають намір виїхати закордон;
- підроблення офіційних документів, а саме тимчасових посвідчень військовозобов'язаних та довідок військово-лікарської комісії відповідно до яких особа є не придатною до військової служби з виключенням з військового обліку, на підставі яких, за умови їх справжності, відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особи не підлягають призову під час мобілізації, та на підставі яких відповідно до п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №57 від 27.01.1995 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану особи мають право на перетин державного кордону;
- підшукування осіб в якості співучасників, які за грошову винагороду та за їх вказівкою будуть здійснювати цілеспрямований пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану, а також надавати їм попередні консультації, отримувати від «клієнтів» документи та особисті дані, які необхідні для виготовлення комплекту документів, що посвідчують їх непридатність до військової служби в умовах воєнного стану, а також безпосередньо отримувати від «клієнтів» грошові кошти.
- підшуковування військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі по тексту - ДПСУ), які безпосередньо здійснюють паспортний контроль на пунктах пропуску, в якості співучасників, які за грошову винагороду та за їх вказівкою, будучи повністю обізнаними із злочинним планом всіх членів злочинної організації, будуть сприяти в успішному перетині державного кордону «клієнтами» на підставі підроблених документів та умисно не вживатимуть заходів для належної перевірки, яка передбачена наказом №407 від 05.06.2012 «Про затвердження інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон», виготовлених ними підроблених документів шляхом їх уявної перевірки;
- забезпечення конфіденційного спілкування між учасниками злочинної організації у телефонних месенджерах шляхом використання умовних позначень та особистого контактування з метою забезпечення успішному незаконному перетину державного кордону «клієнтами»;
- визначення фіксованої суми оплати за «послуги з виїзду» у розмірі 3500 доларів США та організації системи їх отримання та наступного розподілу між собою/іншими учасниками злочинної організації шляхом безпосередньої передачі з рук в руки.
Так, питання обмеження й винятків щодо виїзду за межі України на період воєнного стану чоловіками від 18 до 60 років регулюють:
- Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII;
- Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII;
- Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX та Указом №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України від02 травня 2023 року № 3057-IX );
- «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені Постановою Кабінету міністрів України №57 від 27.01.1995.
Відповідно до п. 2ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу», основними функціями Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до п. 6ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, а саме встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 8Постанови Кабінету міністрів України №1455 від 29.12.2021 «Про порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» - перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
При цьому, відповідно до ч. 6ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Абзацом 16 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Відповідно до п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №57 від 27.01.1995 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону мають військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право військовозобов'язаних, які не підпадають під визначений законом перелік категорій осіб у виїзді закордон, у зв'язку із введенням о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України.
Так, розробивши план скоєння на постійній основі кримінальних правопорушень (злочинів), пов'язаних із забезпеченням незаконного виїзду громадян призовного віку в умовах воєнного стану закордон з метою незаконного збагачення, з метою реалізації цього плану, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відвели собі функції організаторів злочинної організації.
З метою забезпечення функціонування вищезазначеного протиправного механізму, на постійній основі та в умовах воєнного стану, організатори розділили обов'язки між собою наступним чином, а саме:
ОСОБА_14 , забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом безпосереднього виготовлення документів про нібито непридатність до військової служби особами в умовах воєнного стану; контролю за цивільними членами злочинної організації, які відповідали за пошук «клієнтів»; налагодженням взаємодії з ОСОБА_15 ; здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації, а також клієнтам; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації; вирішення побутових питань під здійснення протиправної діяльності; виготовлення, передачі документів про непридатність до військової служби в умовах воєнного стану із виключенням з військового обліку документів посередникам або особисто клієнтам.
ОСОБА_15 , забезпечував організацію роботи каналу незаконного переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України, шляхом контролю за членами злочинної організації з числа військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону; налагодженням взаємодії між членами злочинної організації з числа військовослужбовів НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону та ОСОБА_14 ; здійснення контролю за надходженням та подальшим розподілом грошових коштів отриманих від протиправної діяльності між іншими учасниками злочинної організації з числа військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону; наданням організаційних вказівок іншим членам злочинної організації з числа військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного Карпатського загону, а також клієнтами; розподілом функцій та ролей між іншими учасниками злочинної організації в залежності від конкретного пункту пропуску через який здійснювався виїзд «клієнтів», а також здійсненням інших дій спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам злочинної організації.
ОСОБА_7 , який будучи повністю обізнаним з спільним протиправним злочинним планом всіх членів злочинної організації, керуючись корисливими мотивами, за вказівкою ОСОБА_14 здійснював пошук осіб призовного віку, які виявили бажання виїхати закордон в умовах воєнного стану; надавав попередні консультації "клієнтам", пов'язані із способом виїзду,вартості даної "послуги", доводив їм умови конфіденційності; отримував від "клієнтів" їх особисті лані, які були необхідні ОСОБА_14 для виготовлення комплекту документів. що посвідчують їх непридатність до військової служби в умовах воєнного стану; отримував від клієнтів грошові кошти у якості оплати "послуги з виїзду" у розмірі 3500 доларів США та передавав їх ОСОБА_14 ; за вказівкою ОСОБА_14 здійснював доставку готового комплекту документів до "клієнта" самостійно або із використанням поштових операторів; за вказівкою ОСОБА_14 , вирішував інші побутові питання, які виникали під час здійснення протиправної діяльності.
Реалізуючи свій злочинний план, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, а також підробленням документів, з метою використання їх іншою особою організатори злочинної організації ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спільно з учасниками створеної ним злочинної організації: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 організували та сприяли незаконному переправленню громадян України призовного віку через державний кордон України у період з лютого по травень 2023 року у пункті пропуску «Шегині», а саме: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , та іншим особам та пункті пропуску "Краківець", а саме: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та іншим особам, за що отримували від зазначених осіб грошові кошти від 3500 доларів США.
Створення злочинної організації та участь у ній вищевказаними особами підтверджуються наявністю таких ознак:
- стійкістю злочинного об'єднання, що виразилась у стабільності злочинної організації, про що свідчить тривалість, системність та детальна організація функціонування групи, наявність необхідних для функціонування групи засобів вчинення злочину, згуртованості групи, встановлені загальні правила поведінки, єдиний план злочинних дій та усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання з іншими особами в злочинну організацію для досягнення єдиного злочинного результату;
- попередньою зорганізованістю у спільне об'єднання, про що свідчить розроблений та ухвалений учасниками злочинної організації план вчинення злочинної діяльності, розподілом ролей між учасниками злочинної організації, наявністю організатора (керівника), забезпеченням безпеки свого функціонування шляхом визначення обмеженого довіреного кола осіб, яким було відомо про діяльність злочинного угрупування, тобто ефективного протидіяння факторам, що можуть їх дезорганізувати;
- ієрархічністю злочинного об'єднання, що виражається у структурному і функціональному підпорядкуванню його членів організаторам в особі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;
- суворою підпорядкованістю учасників злочинної організації ОСОБА_14 або ОСОБА_15 із наступним недопущенням контактування військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного Карпатському загону (в/ч № НОМЕР_2 , ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ), які здійснювали уявну перевірку підроблених документів між собою.
Стійкість злочинної організації виразилася у стабільності організації, про що свідчить тривалість, системність та детальна організація функціонування організації, наявності необхідних для її функціонування фінансових можливостей, а також у згуртованості організації, про що свідчить постійні міцні внутрішні зв'язки між її учасниками, встановлені загальні правила поведінки, єдиний план злочинних дій та усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання з іншими особами у злочинну організацію для досягнення єдиного злочинного результату.
Період функціонування злочинної організації: не пізніше 23.02.2023 по теперішній час.
Наявність єдиного відомого всім учасникам злочинної організації плану злочинної діяльності.
Діяльність злочинної організації була спрямована на здійснення спільного злочинного плану щодо незаконного переправлення осіб через Державний кордон України.
Про обізнаність усіх членів злочинної організації з єдиним планом злочинної діяльності свідчить інформація, отримана в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Стійкість злочинної організації формувалась за рахунок стабільного складу злочинної організації, тісних стосунків між її учасниками та внутрішньої дисципліни.
Тісні зв'язки між учасниками злочинної організації підтримувались за рахунок бажання кожного із них отримувати стабільні прибутки від вчинення злочинів. З цією метою всі вони беззаперечно виконували єдиний злочинний план та дотримувались встановлених правил поведінки.
Тривалість функціонування злочинної організації була забезпечена наявністю єдиного спільного плану злочинної діяльності, стабільним складом учасників, розподілом функцій між ними та визначенням ролі кожного, наявністю знарядь вчинення злочинів - мобільних телефонів та сім-карт різних операторів мобільного зв'язку, дружніми та сімейними зв'язками членів злочинної організації, їх спільним злочинним планом на систематичне вчинення кримінальних правопорушень, отриманням доходів від зайняття злочинною діяльністю.
З огляду на викладене вбачається, що склад учасників групи (10 осіб) стійкий, ієрархічний, попередньо зорганізований, стабільний, об'єднаний єдиним, відомим усім учасникам планом та спільністю дій для досягнення злочинної мети, з розподілом функцій та ролей при підготовці та вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.
Отриманими від злочинної діяльності коштами, організатори злочинної організації ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спільно з учасниками створеної ними злочинної організації ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , та іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами розпорядилися на власний розсуд, розподіливши отримані грошові кошти між собою.
25.07.2023 о 6 годині 50 хвилин ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
25.07.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
26.07.2023 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.09.2023.
14.09.2023 постановою керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування продовжений до трьох місяців, а саме до 25.10.2023.
18.09.2023 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 25.10.2023.
18.10.2023 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва строк досудового провадження продовжено до 25.01.2023.
19.10.2023 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 , продовжено строк тримання під вартою до 17.12.2023.
11.12.2023 слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_31 , за погодженням з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинуваченням послалась на те, що строк дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу спливає 17.12.2023, однак завершити досудове розслідування у визначений строк не виявляється за можливе. Крім того, зазначила, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, не зменшились і не перестали існувати, меш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на підозрюваного обов'язків.
12.12.2023 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах продовженого строку досудового розслідування, а саме до 25 січня 2024 року включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які існували на час застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Крім того, слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Більш того, якщо виходити з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось безпідставного чи недопустимого не встановив.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правомірного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винним у вчиненні зазначених злочинів, а також тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 . Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, відтак саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та таким, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в подальшому при здійсненні досудового розслідування та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою не зменшилися. У зв'язку з цим, враховуючи особистість підозрюваного, кримінальні правопорушення, в яких він підозрюється, спосіб їх вчинення, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Доводи апелянта про недоведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Твердження сторони захисту щодо того, що судом першої інстанції не взято до уваги характеризуючі дані про особу підозрюваного, не знайшли свого підвтердження під час апеляційного розгляду, так як судом прямо зазначено, що наданні захисником в судовому засіданні дані не є такими, що переважують встановлені у судовому засіданні ризики того, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 25 січя 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405. 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4