апеляційне провадження №22-ц/824/3636/2024
справа №760/23586/21
18 січня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Нєсвєтової Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Аксьонової Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Вимоги заяви мотивує тим, що у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва знаходиться справа щодо визначення місця проживання дитини.
Вказує, що близько півтора року ОСОБА_2 не бачить своєї дитини, що може призвести до руйнування нормальних психо-емоційних зв'язків між ним та малолітньою донькою.
Вказує, що після початку повномасштабного вторгнення матір дитини ОСОБА_1 разом із дитиною проживали окремо у місті Фастові.
В подальшому ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 разом із донькою виїхали за кордон до Іспанії м. Аліканте. При цьому, адресу проживання ОСОБА_1 не повідомляє.
Вказує, що батько дитини не може повноцінно приймати участь у вихованні дитини у зв'язку із вивезенням дитини за кордон її матір'ю та порушенні рівномірних обов'язків щодо виховання дитини батьками.
У зв'язку із виїздом за кордон матір дитини порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків.
Мотивуючи наведеним, просить суд забезпечити позов шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути в Україну дитину ОСОБА_4 для проживання за постійним місцем реєстрації до вирішення спору про місце проживання дитини.
Зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити позов, усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 шляхом розблокування номеру НОМЕР_1 у месенджерах («Viber», «WhatsApp», «Теlegram») та налагодити щоденний відеозв'язок (спілкування) з донькою з 19:00 по 20:00 години за допомогою месенджерів («Viber», «WhatsApp», «Теlegram»). Встановити місце проживання дитини ( Країна , місто, адреса) у зв'язку з тим, що така інформація ОСОБА_4 не відома до вирішення справи по суті.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року заяву задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити контакт батька ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відеозв'язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм «Zооm», «Skyре» щодня у будні дні з 19 години 00 хвилин протягом 15 (п'ятнадцяти) хвилин.
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Нєсвєтовою Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано вимоги ЦК України та не взято до уваги роз'яснення Пленуму Верховного суду України з цього приводу.
Зазначає, що зміст заяви про забезпечення позову свідчить, що заявник, звертаючись у суд із заявою про забезпечення позову не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цивільній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Заявником ОСОБА_2 не мотивовано та не надано доказів, яким чином не застосування вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання ОСОБА_1 можливого рішення суду про задоволення позову.
Уважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення поданої заяви. Вказує, що доводи заявника є лише припущеннями та не відповідають дійсності.
Зазначає, що твердження заявника про те, що він не бачиться з дитиною не відповідають дійсності, оскільки 16 липня 2023 року ОСОБА_2 особисто бачив, спілкувався і провів 4,5 години часу з дочкою в Іспанії. Стверджує, що ніколи не перешкоджала, а навпаки сприяла зустрічам та спілкуванню дитини з батьком.
Звертає увагу, що ОСОБА_2 не обґрунтував, що з моменту виїзду скаржниці за кордон з дочкою до Іспанії, йому чиняться перешкоди із сторони ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною і він не спілкується з дитиною.
Щодо тверджень заявника про наявність психо-емоційних зв'язків вказує, що дитина з моменту народження і по сьогоднішній день проживала і проживає із скаржницею окремо від батька.
Уважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу всупереч інтересам дитини.
Окрім цього, звертає увагу на факт розгляду у Київському апеляційному суді апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року, у цивільній справі №381/1881/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації про визначення участі у вихованні та встановлення порядку побачень з дитиною, відповідно до якого визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 в присутності матері дитини ОСОБА_1 .
Уважає, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про часткове забезпечення позову, адже оскаржувана ухвала Солом'янського районного суду міста Києва в подальшому може суперечити рішенню по цивільній справі №381/1881/21 або зробить його виконання неможливим.
Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року скасувати.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Несвєтова Ю.О. доводи апеляційної скарги підтримала.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши частково заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав на наявність обставин, що позбавляють відповідача можливості спілкуватися з малолітньою дочкою, яка після повномасштабного вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року виїхала із матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 до Іспанії, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною. При цьому, суд вказав на відсутність обставин, які б свідчили, що таке спілкування має негативний вплив на нормальний розвиток дитини. З цих підстав суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити частково та зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити щодня у будні дні з 19 години протягом п'ятнадцяти хвилин контакт батька з малолітньою донькою шляхом відеозв'язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Теlegram» та/або програм « Zооm », «Skyре».
При цьому, у задоволенні вимог заяви щодо зобов'язання ОСОБА_1 повернути в Україну дитину ОСОБА_4 для проживання за постійним місцем реєстрації до вирішення спору про місце проживання дитини, а також встановлення місця проживання його дитини суд відмовив.
Установлено, що у липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, у якому просить суд визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ОСОБА_1 (а.с. 1-5).
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини, у якому просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини за адресою проживання ОСОБА_1 відмовити. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за адресою проживання батька ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 (а.с.7-28).
В подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Згідно частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 , як на обґрунтування обраного виду забезпечення позову, посилається на необхідність забезпечення контакту батька з малолітньою дочкою на час розгляду справи.
Згідно статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції).
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3 статті 157 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Отже, з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними на період розгляду справи в суді, який може бути тривалим, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сiмейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Апеляційна скарга не спростовує доводи ОСОБА_2 щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення його позову з урахуванням права батька на спілкування з дитиною. Наразі підстав, які обмежують право на таке спілкування, не установлено, відтак суд робить висновок, що такі зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з його малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Ураховуючи, що предметом спору є визначення місця проживання дитини, відтак вид його забезпечення шляхом зобов'язання відповідачки надати можливість безперешкодного спілкування батька з дитиною протягом певного проміжку часу за допомогою месенджерів, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд постановив ухвалу всупереч інтересам дитини відхиляються апеляційним судом, оскільки такі жодними доказами не підтверджені.
Доводи апеляційної скарги в частині наявності рішення про участь у вихованні та спілкуванні батька відхиляються апеляційним судом, оскільки рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року у справі № 381/1881/21, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, визначено способи участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення певних днів зустрічі, а також порядок побачень.
Забезпечення позову у спосіб установлення зв'язку за допомогою месенджерів не суперечить рішенню Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2022 року у справі № 381/1881/21, не перешкоджає його виконанню, натомість є способом підтримання контакту батька з дитиною в умовах перебування дитини за межами України.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Нєсвєтової Юлії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 24 січня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова