Справа №756/10480/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/371/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
18 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року, -
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року задоволено частково клопотання слідчого у кримінальному провадженні №42021102050000149 від 27.08.2021 за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно підозрюваного у кримінальному провадженні №42021102050000149 від 27.08.2021 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( НОМЕР_1 ), а саме на:
- автомобіль марки «Peugeot 607» 2004 року випуску у кузові чорного кольору (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 );
- автомобіль марки «SSANG YONG KYRON» 2013 року випуску у кузові чорного кольору (д.н.з. НОМЕР_4 , VIN № НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 );
- автомобіль марки «TOYOTA HI ACE» 2003 року випуску у кузові білого кольору (д.н.з. НОМЕР_7 , VIN № НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_8 );
- земельна ділянка з кадастровим номером 3221888000:24:169:0002, площею 0.12 га., яка відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 24762, виданий 15.12.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_9 );
- земельна ділянка з кадастровим номером 1823186400:09:003:0063, площею (га): 0.2458, розташована за адресою: АДРЕСА_3;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1823186400:09:003:0035, площею (га): 0.25, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4;
- житловий будинок, А-1, площею (кв.м): 66.4, житлова площа (кв.м): 34.8 який розташований за адресою: АДРЕСА_5, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1823186400:09:003:0035;
- квартира АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 38.4, житлова площа (кв.м): 14.9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2109260680000),
- 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 52.5, житлова площа (кв.м): 23.4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 530240380000).
Заборонено відчуження та розпоряджання будь-кому і будь-яким чином вказаним майном.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотанняслідчого про накладення арешту на майно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтована, не відповідає нормам процесуального права та висновки слідчого судді не відповідають матеріалам, наявним у кримінальному провадженні.
Апелянт вказує на те, що як вбачається з матеріалів провадження до клопотання слідчий додав лише копію повідомлення про підозру ОСОБА_10 та інформаційні довідки про майно, належне ОСОБА_10 . Докази, якими обґрунтовується підозра, відсутні в матеріалах провадження.
Ні слідчий, ні прокурор не надали слідчому судді жодного доказу на обґрунтування повідомлення про підозру ОСОБА_10 , а також у судовому засіданні не надавалися матеріали кримінального провадження, оскільки прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Також апелянт зазначає, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 є необґрунтованим. Відповідно до матеріалів кримінального провадження №42021102050000149, наданих слідчим стороні захисту для ознайомлення, доказів примусового надання послуг, примусової вагітності або примусового переривання вагітності, жінками/у жінок, яких допитано у кримінальному провадженні як потерпілих, які на добровільній основі приймали участь у сурогатному материнстві, а й відповідно, - вербування, вчиненого з метою експлуатації, як кримінального злочину, не зібрано, що свідчить про незаконність підозри оголошеній ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
Крім того, у повідомленні про підозру не зазначено жодної обставини на підтвердження подій, описаних у повідомленні про підозру, а саме в чому полягала експлуатація потерпілих, в чому полягав примус, в чому полягав обман потерпілих та інше.
Таким чином слідчий суддя, дотримуючись положень ч. 2 ст.173 КПК України мала обов'язок відмовити слідчому у задоволенні його клопотання через необґрунтованість підозри.
Не допускається арешт майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна у разі, коли підозра не обґрунтована та не підтверджується вагомими доказами. За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
В судове засідання прокурор та представник власника майна не з'явились, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, клопотання про відкладення апеляційного розгляду від останніх не надходило.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора та представника власника майна у відповідності до вимог ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом Оболонського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021102050000149 від 27.08.2021 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 149 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє злочинна організація до складу якої входять: ОСОБА_7 (організатор), ОСОБА_11 (організатор), ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 члени якої незаконно збагачувались за рахунок вербування жінок, які перебувають в уразливому стані, з метою їх подальшої експлуатації під час участі в програмах комерційного сурогатного материнства з використанням стосовно них обману та уразливого стану та подальшої передачі новонароджених дітей за грошову винагороду у розмірі приблизно 50 000- 70 000 євро за дитину особам - іноземцям з країн із забороною сурогатного материнства та які завідомо не відповідають вимогам п. 6.1. та п. 6.2. наказу Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2013 №787.
02.08.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 149 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваному ОСОБА_7 на праві власності належать:
- автомобіль марки «Peugeot 607» 2004 року випуску у кузові чорного кольору (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 );
- автомобіль марки «SSANG YONG KYRON» 2013 року випуску у кузові чорного кольору (д.н.з. НОМЕР_4 , VIN № НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 );
- автомобіль марки «TOYOTA HI ACE» 2003 року випуску у кузові білого кольору (д.н.з. НОМЕР_7 , VIN № НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_8 );
- земельна ділянка з кадастровим номером 3221888000:24:169:0002, площею 0.12 га., яка відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 24762, виданий 15.12.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_9 );
- земельна ділянка з кадастровим номером 1823186400:09:003:0063, площею (га): 0.2458, розташована за адресою: АДРЕСА_3;
- земельна ділянка з кадастровим номером 1823186400:09:003:0035, площею (га): 0.25, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4;
- житловий будинок, А-1, площею (кв. м): 66.4, житлова площа (кв. м): 34.8 який розташований за адресою: АДРЕСА_5, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1823186400:09:003:0035;
- квартира АДРЕСА_1, загальна площа (кв. м): 38.4, житлова площа (кв. м): 14.9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2109260680000),
- квартира АДРЕСА_2 , загальна площа (кв. м): 52.5, житлова площа (кв. м): 23.4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 530240380000).
15.08.2023 слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_22 , за погодженням з у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_23 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді конфіскації майна, а тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на переконання слідчого, відповідно до вимог ст. 170 КПК України існують достатні підстави для накладення арешту на майно, оскільки незастосування арешту може призвести до його реалізації, з метою недопущення його можливої конфіскації.
16.08.2023 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого частково та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42021102050000149 від 27.08.2021 за підозрою, серед інших, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 149 КК України, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив з того, що матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що вказане вище майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, у разі постановлення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 може бути конфісковано, оскільки на праві власності належить підозрюваному, а тому враховуючи, що слідчим доведено існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на користування, розпорядження та відчуження майна будь-кому і будь-яким чином, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість конфіскації майна, як виду покарання, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також те, що обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Санкціями ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 149 КК України за якими підозрюється ОСОБА_7 передбачено обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином, були передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_24 .
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна (підозрюваного) з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які могли суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Щодо доводів сторони захисту про те, що у повідомленні про підозру не зазначено жодної обставини на підтвердження подій, описаних у повідомленні про підозру, а саме в чому полягала експлуатація потерпілих, в чому полягав примус, в чому полягав обман потерпілих та інше, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року,- залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4