Іменем України
17 січня 2024 року м. Кропивницький
справа № 405/2598/23
провадження № 22-ц/4809/209/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року у складі судді Бойко І. А. і
Короткий зміст позовної заяви
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив розрівати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 червня 2016 року у Фортечному районному у місті Кіровограді відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 307.
Позовна заява мотивована тим, що 25.06.2016 між сторонами було укладено шлюб, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю.
Одруження з відповідачем виявилося невдалим, сімейні стосунки припинилися більше ніж рік тому та не відновлювались.
Причиною розпаду сім'ї стала несумісність характерів позивача та відповідача, внаслідок чого подальше перебування в шлюбі стало неможливим та втратило сенс.
Позивач зазначав, що у кожного із сторін склалося своє особисте життя та кожен з них проживає окремо, а тому подальше перебування у зареєстрованому шлюбі є недоцільним, як наслідок, звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 25.06.2016 Фортечним районним у місті Кіровограді відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 307, розірвано.
Рішення суду мотивовано тим, що сім'я сторін розпалася, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а при його ухваленні було порушено норми процесуального права.
Розглядаючи справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції позбавив відповідача більш широких можливостей для захисту своїх інтересів, які є при розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач зазначає, що їх шлюб та спільне з позивачем життя були добрими, сторони не мали наміру розлучатися, а рішення про розлучення у ОСОБА_1 виникло зненацька та з незрозумілих для ОСОБА_2 причин.
ОСОБА_2 , подаючи до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без її участі, вважала, що суд захистить її права як дуржини та матері неповнолітньої дитини, а також надасть подружжю час на примирення.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_2 адвокат Смірнова Г. Р. підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представник адвокат Ципа С. І. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 25 червня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (абзац другий частини першої статті 24 СК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей (частина третя статті 109 СК України).
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно свідотцва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Фортечним районним у місті Кіровограді віддлом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управліня юстиції у Кіровоградській області, 25 червня 2016 року між сторонами було зареєстровано шлюб (а. с. 4).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04.01.2017 Кіровоградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управліня юстиції у Кіровоградській області, ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 (а. с. 9).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що сімейні стосунки між сторонами припинилися, подальше перебування в шлюбі стало неможливим та втратило сенс, а у кожного із сторін склалося своє особисте життя та кожен з них проживає окремо (а. с. 1-2).
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивач підтвердив, що не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки з відповідачем та зберігати шлюб.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було подано до суду заяву, в якій вона просила розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу без її участі та зазначала, що не заперечує проти винесення рішення (а. с. 30).
При цьому, будь-яких доказів щодо прагнення зберегти сім'ю під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції відповідачем надано не було.
Шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а тому, враховуючи, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим та буде суперечити інтересам сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що розглядаючи справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції позбавив відповідача більш широких можливостей для захисту своїх інтересів, які є при розгляді справи за правилами загального позовного провадження, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.
Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Так, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Предметом позову у розглядуваній справі є вимога немайнового характеру, - розірвання шлюбу.
Правозастосування уданій категорії справ характеризується сталістю як законодавства так і судової практики.
Справа, що переглядається, не належить до тих, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Врахувавши вказані обставини та вимоги статті 19, частини третьої статті 274 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Крім того, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 не була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачні ЦПК України, під час розгляду справи судом першої інстанції.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що сторони не мали наміру розлучатися, а рішення про розлучення у ОСОБА_1 виникло зненацька та з незрозумілих для ОСОБА_2 причин, з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимим доказами.
Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 , подаючи до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без її участі, вважала, що суд першої інстанції надасть подружжю час на примирення, з огляду на таке.
Згідно з статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно в процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ пророзірвання шлюбу є те, що суд у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (частина сьома статті 240 ЦПК України).
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком, а тому з урахуванням встановлених судом обставин, ненадання строку для примирення сторін судом першої інстанції не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 756/3499/18 (провадження № 61-7936св19), від 20 березня 2020 року у справі № 569/5047/18 (провадження № 61-9468св19) та від 21 листопада 2019 року у справі № 264/3830/18 (провадження № 61-47411св18).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями76-78,81,89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістомст. 375ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи, що ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року було зупинено дію оскаржуваного рішення, дію рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року необхідно поновити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року без змін.
Поновити дію рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23.01.2024.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник