Іменем України
23 січня 2024 року м. Кропивницький
справа № 401/2321/20
провадження № 22-ц/4809/206/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач -ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Оловятенко Олени Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2020 року у складі судді Іващенка В. М. і
Короткий зміст позовних вимог
В жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2013 у розмірі 44 372 грн 49 коп станом на 15.06.2020, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 32 889 грн 72 коп та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11 482 грн 77 коп, а також судові витрати в розмірі 2 102 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 11.04.2013.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Банком на підставі Договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довіці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, розмір якого у подальшому збільшися до 34 000 грн, а відповідачу було надано у користування кредитну картку, що свідчить про те, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
Проте, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 15.06.2020 має заборгованість у розмірі 44 372 грн 49 коп, з яких:
-39 324 грн 47 коп - заборгованість за тілом кредита;
в т. ч.: 0,00 - заборгованість за поточним тілом кредита;
-32 889 грн 72 коп - заборгованість за простроченим тілом кредита;
-0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
-11 482 грн 77 коп - заборгованість за простроченими відсотками;
-0,00 грн 0 заборгованість ща відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
-0,00 грн - нарахована пеня;
-0,00 грн - нараховано комісії.
Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що порушує законні права та інтереси АТ КБ «ПриватБанк», а тому позивач звернувся до суду з позовом.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 44 372 грн 49 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є доведеними та ґрунтуються на законі.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Світловодського міськрайонного суду від 15 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Оловятенко О. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та не отримував копії ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви з додатками, як наслідок, був позбавлений можливості заперечувати та подавати докази, які є суттєвими для вирішення даної справи.
Факт отримання банківської картки ОСОБА_1 не заперечується, зокрема відповідач підписав заяву для отримання банківських послуг для обслуговування карти для виплат, але не кредитний договір.
Вказана анкета-заява не містить відміток про послуги та тарифи, не містить відомостей про кредитний ліміт та відсутнє підтвердження того, що клієнт ознайомився та отримав пам'ятку з тарифами та умовами обслуговування.
Згідно виписки за договором вбачається, що першого числа кожного місяця банком з відповідача безпідставно, за відсутності підписаного між сторонами кредитного договору, списувались відсотки за використання «кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка» на загальну суму 44 929 грн 68 коп.
Надані позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови і правила надання банківських послуг не місять підпису відповідача про ознайомлення з ними.
Відповідач вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, адже банку було відомо про порушення його права з січня 2016 року, однак, з позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернулось лише 14.09.2020, тобто більше ніж через чотири роки.
Крім того, ОСОБА_1 щомісячно зараховувавалися на карту власні кошти, відповідно якими і користувався, а розмір внесених коштів перевищує суму використаних.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки, ціна позову становить 44 372,49 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становило 268 400 грн, станом на 01.01.2024 становить 302 800 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 11.04.2013 відповідно до якого відповідач отримав в АТ КБ «ПриватБанк» кредитну карту з кредитним лімітом 34 000 грн, якими ОСОБА_1 скористався.
Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 15.06.2020 за кредитним договором складає 44 372,49 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції конвенції про захист правлюдини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Обґрунтовуючи підстави апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Матеріалами справи підтверджується, що в жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а. с.1-67).
В позовній заяві позивач зазначив, що останнім відомим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .
З відповіді на запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі, вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 70).
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 11 годину 00 хвилин 12 листопада 2020 року (а. с. 71-72).
Про розгляд справи, призначений на 12 листопада 2020 року відповідач повідомлявся за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 73).
Поштовий конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі, копією позовної заяви та судовою повісткою, був повернутий на адресу суду із зазначенням про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 77).
За змістом пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, оскільки поштове відправлення було надіслано відповідачу не на адресу місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 не може вважатися таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 12 листопада 2020 року.
В судове засідання суду першої інстанції, призначене на 12 листопада 2020 року учасники справи не з'явились, а розгляд справи було відкладено до 10 години 00 хвилин 15 грудня 2020 року, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання (а. с. 78).
В наступне судове засідання ОСОБА_1 був повідомлений через оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а. с. 79-80). Доказів надсилання йому судової повістки матеріали справи не містять.
У судове засідання, призначене на 15 грудня 2020 року, відповідач не з'явився, що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 82).
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи, що суду першої інстанції було відоме місце реєстрації відповідача, розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади про виклик в судове засідання ОСОБА_1 не свідчить про те, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 15 грудня 2020 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Тобто, розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату час і місце розгляду справи, і останній обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, заочне рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задовоелнні позовних вимог з урахуванням наданих відповідачем пояснень, огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2013 у розмірі 44 372 грн 49 коп станом на 15.06.2020, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 32 889 грн 72 коп та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 11 482 грн 77 коп (а. с. 1-5).
На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем було надано до суду першої інстанції письмові докази, зокрема:
1) анкету-заяву ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 11.04.2013 (а. с. 15);
2) Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 16);
3) Умови та правила надання банківських послуг (а. с. 17-41);
4) розрахунки заборгованості за договором № б/н від 11.04.2013, укладеного між банком та ОСОБА_1 , станом на 30.06.2019 та 15.06.2020 (а. с. 6-12);
5) довідку про надані банком ОСОБА_1 кредитні картки (а. с. 13);
6) довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14);
7) виписку за договором № б/н станоом на 17.06.2020 на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 51-61).
Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками, позивач посилався на анкету-заяву, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши анкету-заяву.
Разом з тим, в анкеті-заяві № б/н від 11.04.2013 відсутня процентна ставка за користування кредитом.
Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, копії додатків, а саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг.
Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та витяг з Умов та правил налання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказаний документ станом на 11 квітня 2013 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Разом з тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 висловив однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами, що слідує з підписаної ним анкети-заяви від 11.04.2013.
Факт отримання відповідачем коштів в АТ КБ «ПриватБанк» не заперечується ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Крім того, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надана позивачем виписка по рахунку відповідає вимогам вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом.
З виписки по рахунку, наданої позивачем, вбачається, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
З аналізу наданої позивачем виписки по рахунку відповідача за період з 08.06.2016 по 01.06.2020, вбачається, що відповідач дійсно отримував кредитні кошти в АТ КБ «ПриватБанк», користувався ними та здійснював їх погашення.
Зокрема, за вказаний період ОСОБА_1 витрачено кошти в сумі 69 808 грн 89 коп, а повернуто кошти в розмірі 72 123 грн 50 коп, що з урахуванням того, що сторонами не було погоджено відсоткову ставку, штраф та пеню, які безпідставно стягувались за вказаний період, свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед банком, а навпаки наявна переплата в розмірі 3 314,61 грн.
З огляду на те, що відповідачем було понвістю повернуто, надані АТ КБ «ПриватБанк» кошти, а відсоткова ставка між сторонами не була погоджена, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.04.2013 у розмірі 44 372 грн 49 коп, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити з підстав їх недоведеності, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при зверненні до суду пропущений встановлений законодавством строк позовної давності, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов АТ КБ «ПриватБанк», допустив порушння норм процесуального права, що полягало в неповідомленні відповідача про дату, час та місце розгляду справи, не надав належну оцінку наданим позивачем доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга адвоката Оловятенко О. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2020 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 153 грн судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Оловятенко Олени Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України..
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник